1. В яких випадках суддя відмовляє у затвердженні угоди про визнання винуватості?

2. Чи вправі суддя перевіряти та оцінювати докази, що підтверджують вину обвинуваченого під час затвердження відповідної угоди?

3. Дайте правову оцінку діям судді та прокурора.

Відповідь:

1) Якщо угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (ст. 468, ч. 3 і 4 ст. 469 КПК) за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (ч. 7 ст. 474 КПК), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468–475 КПК.

2) На стадії підготовчого судового засідання суддя не вправі перевіряти та оцінювати докази, що підтверджують вину обвинуваченого під час затвердження угоди про визнання винуватості.

У підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, завданням цього провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду. На стадії підготовчого провадження виконується функція контролю за досудовим розслідуванням – у визначених законом межах перевіряється законність рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, відповідність вимогам КПК обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності – та організаційна (підготовча) функція до наступної стадії судового провадження – судового розгляду з метою створення належних умов для успішного виконання завдань кримінального судочинства.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 314 КПК України, коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам КПК, угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

3)

3. Під час підготовчого розгляду кримінального провадження за підозрою у вчиненні Герасимчуком кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, 11 січня 2012 року захисник обвинуваченого адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик в судове засідання додатково ще двох свідків – Клименка і Фрішмана, які проживають з обвинуваченим в одному будинку, є його сусідами і зможуть дати йому характеристику як громадянина і сім’янина. Крім того, захисник просив суддю витребувати характеристику на обвинуваченого з його останнього місця роботи, оскільки слідчий цього не зробив, не дивлячись на те, що таке клопотання слідчому було заявлено.

Вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення заявлених клопотань, суддя виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання захисника, оскільки його незгода з рішенням слідчого повинна оскаржуватися слідчому судді на стадії досудового розслідування. Після цього суддя виніс ухвалу про призначення судового розгляду на 22 січня 2012 року.

Через 15 днів захисник подав апеляцію на постанову судді про призначення судового розгляду.

1. Які рішення вправі прийняти суддя за результатами підготовчого засідання?

2. Чи мають право учасники процесу заявляти клопотання в ході підготовчого судового розгляду, і якщо так, які саме?

3. Дайте правову оцінку діям судді та учасників процесу в описаній ситуації.

4. Складіть проект рішення, яке мав прийняти суддя в описаній ситуації.

Відповідь:

1) Розгляд кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні завершується прийняттям одного з п’яти передбачених ч. 3 ст. 314 КПК рішень. Суд у певній логічній послідовності має право і повинен:

• визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності, виписані в ч. 1 ст. 32 КПК. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду згідно з ч. 2 і 3 ст. 34 КПК для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;

• встановити, чи немає підстав для закриття провадження, до яких згідно з п. 4–8 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК належать: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; існує вирок за тим же обвинуваченням або ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; звільнення особи від кримінальної відповідальності; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; стосовно кримінального правопорушення відсутня згода держави, яка видала особу. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;

• встановити, чи відповідають вимогам КПК обвинувальний акт (ст. 291 КПК), клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 292 КПК). Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів у відповідності з ч. 4 ст. 314 КПК може бути оскаржена в апеляційному порядку;

• затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, та внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам (ст. 468, ч. 3 і 4 ст. 469 КПК). Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (ч. 7 ст. 474 КПК), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468–475 КПК;

• коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам КПК, угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 КПК «Кримінальне провадження на підставі угод».

2) Учасники процесу у ході підготовчого судового розгляду мають право заявляти клопотання, зокрема - про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, а також про витребування певних речей чи документів, а суд зобов”язаний розглянути ці клопотання, як передбачено п.4 ч.2 ст. 315 КПК України.

Так, суд розглядає клопотання учасників судового провадження про:

- здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, зокрема свідків обвинувачення та захисту. Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК для допиту під час судового розгляду може бути викликаний експерт за клопотанням однієї із сторін або ж судом за власною ініціативою (ч. 1 ст. 356 КПК) для роз’яснення чи доповнення ним свого висновку.

Крім того, для допиту малолітнього або неповнолітнього (за розсудом суду) свідка чи потерпілого відповідно до ч. 1 ст. 354 КПК викликаються законний представник, педагог чи психолог, а за необхідності – лікар. Для допиту неповнолітнього обвинуваченого, який не досяг шістнадцятирічного віку або якщо його визнано розумово відсталим, згідно з ч. 1 ст. 491 КПК, за рішенням суду або за клопотанням захисника викликаються законний представник, педагог чи психолог, а за необхідності – лікар;

- витребування певних речей чи документів. Якщо у сторін при отриманні певних речей чи матеріалів (доказів) виникають труднощі, суд, призначаючи справу до судового розгляду під час підготовчого судового засідання, у разі задоволення клопотань про дослідження цих речей чи матеріалів повинен сприяти учасникам судового провадження в їх витребуванні шляхом надання відповідних запитів, судових доручень тощо.

Слід зазначити, що відповідно до частин 2, 3 ст. 93 КПК сторони та потерпілий збирають докази шляхом витребування та отримання їх від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб. Це можуть бути речі, документи, відомості, висновки експертів, акти перевірок тощо.

Відхилення судом клопотань учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій на підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК визнається неповнотою судового розгляду та є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

3) У даному випадку в осписаній ситуації суд неправомірно відмовив в клопотанні захисника обвинуваченого Гикавки про виклик в судове засідання додатково ще двох свідків - Клименка і Фрішмана, які проживають з обвинуваченим в одному будинку, а також у витребуванні характеристики на обвинуваченого з його останнього місця роботи. Це пряма вимога Закону згідно п.4 ч.2 ст. 315 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 316 КПК України судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення, що й зробив суд, призначивши розгляд справи на 22 січня. (чому 2012 року - ?, коли новий КПК ще не діяв)

Прокурор також в описаній ситуаціїї неправильно заперечував проти обгрунтованих клопотань адвоката, оскільки він також зацікавлений в повноті та об”єктивності дослідженні обставин злочину при розгляді матеріалів справи.

За умовами задачі захисник через 15 днів подав апеляцію на постанову судді про призначення судового розгляду. Слід зазначити, що ухвала про призначення судового розгляду оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок або на ухвалу про застосування чи незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру (ч. 2 ст. 392 КПК).

4) Проект судового рішення.

У Х А В А Л А