2. Прийняття християнства на Русі

988 рік, Володимир Великий, насильно. Значення:

• прискорення розвитку феодального землевластництва (монастирі перетворювалися на великих феодальних землевласників);

• усебічний розвиток руської культури, освіти, моралі. При церквах і монастирях відкривалися школи, створювалися бібліотеки;

• відбувався процес міжнародного визнання Київської Русі, передусім християнським світом.

Князь Володимир примусово охрестив Русь у 988 р.

Причини:

• Необхідність більш тісних економічних і політичних зв’язків з Європою

• Зміцнення центральну владу за допомогою єдиної релігії

• Потреба у підвищенні моральних засад суспільства.

Хрещення – подія великого історичного значення, релігійна революція, замість язичницької віри стало єдинобожжя. Це сприяло об’єднанню східнослов’янських народів, зміцненню влади, централізації держави. Церква освячувала посаду правителя.

Монахи Кирило та Мефодій створили слов’янську абетку (кирилицю). Із Візантії то Болгарії до нас прийшли книги, наука, освіта. Створювалися навчальні заклади.

Ярослав Мудрий відкрив при храмі Святої Софії першу бібліотеку.

Зрушення в архітектурі. Поширювалось муроване будівництво. Перший мурований храм – Десятинна церква (995 р.). Церковні споруда мали міцні стіни та двері, небагато вікон, оточувалися галереями. Споруди Київської Русі мали не тільки сприйнятий вплив сусідів, але й власні архітектурні елементи.

Образотворче мистецтво – монументальний, станковий і книжний живопис. Монументальний – мозаїка та фреска.

Переворот у світорозумінні людей. Людина подібна до бога, це дар природи, вона вища за своїм розумом, почуттями та мораллю за всіх істот. Підвищилися моральні засади суспільства. Священики навчали людей що сваритися, грабувати, вбивати гріх, заборонялось жити без вінчання, скасована смертна кара.

Зріс міжнародний авторитет держави. Дружні стосунки з Візантією, Німеччиною, Польшею, Швецією, Угорщиною.

3. Культура княжої доби: містобудування, архітектура, образотворче мистецтво, ремесла, декоративно-ужиткове мистецтво.

Київ був справжнім «містом майстрів». Тут було понад 60 ремісничих професій: ковалі, теслярі, гончарі. Шанувалися ювеліри, склодуви, різьбяри по кістці. Роботи руських майстрів цінували не тільки на Русі, а й за кордоном. Особливо славилися золотарі, виробі яких високо цінувалися за кордоном. Особливе місце посідала архітектура, поєднала у собі передові досягнення інших країн і самобутній національний стиль. Значного успіху досягло містобудування. У всіх великих українських містах були зведені фортифікаційні споруди, розбудовані дворики князів та бояр – «гридниці світлі » й «тереми злотоверхі». Княжий палац –«хороми» – пов’язані між собою окремі будівлі, однією з яких була обов’язково зала для прийому гостей (до 400 чоловік). Монументальний живопис – мозаїка та фрески. Мозаїка – кольорова смальта, фреска – малюнок по вологому грунту. Десятинна та Кирилівська церкви, Софійський та Михайлівський собори у Києві, Спаський собор у Чернігові. Велика кількість храмів(400, 300, 700).

Архітектурні пам’ятки. Із церквами не могли порівнятися навіть князівські палаци. Перлина архітектури – Софіївський собор (1037 р.). Храм був оздоблений мозаїками та фресками. Вплинули елементи мистецтва Візантії, Вірменії, Сирії, романського мистецтва Західної Європи, та найбільш дерев’яна культура Київської Русі. У XVII ст. перебудовано у стилі українського бароко.

Золоті ворота – єдиний пам’ятник цивільної архітектури періоду Ярослава що зберігся до наших днів.

Один з перших монастирів – Києво-Печерський (1051 р.). Почали виникати з поширенням аскетизму.

Зростає роль Галицько-Волинського князівства, послаблюється роль Києва як політичного і культурного центру. На Західній Україні церкви відрізнялися від Київських. Різьба застосовувалась не тільки всередині церков але й зовні завдяки матеріалу з якого їх строїли.

Храми – не лише центри творіння мистецьких цінностей але й центр освіти, суспільного життя, бібліотека.

Література. Головний жанр – літопис. Найдавніші що дійшли до нашого часу – Лаврентіївський (1377 р.) та Іпатіївський. Найвидатніша пам’ятка Галицького-Волинського князівства – Галицько-Волинський літопис. Найвідоміший літопис – «Повість временних літ» (1113-4 рр.)

Перші книжки були завезені з Болгарії. Найдавніша – Остромирове Євангеліє.

Улюблена книжка християн – Житія святих.

Вершина літератури – Слово о полку Ігоревім.

Видатна пам’ятка – Руська правда. Основне джерело пізнання суспільного строю, держави і права Київської Русі.

Написані були книжки на спеціально підготовленій шкірі – пергаменті, спершу завозився з Греції 13-14 ст.. Коштує дорого, тому з 14 ст. застосовують дешевий папір, а пергамент у урочистих випадках.

Набула розвитку усна творчість. Билини, перекази, легенди, байки стали пройняті ідеями гуманізму, любові до батьківщини, почуттям дружби, милосердя, справедливості, вірності, кохання. Твори не тільки вияв поетичної культури але розуміння свого місця в історії, політичної свідомості народу.

Музичне мистецтво. Передусім – народні пісні і танці, ігри та забави. Талановиті співаки, танцюристи мандрували від села до села, виступали на святах та ярмарках, знайомлячи людей з мистецтвом. Скоморохи виконували при дворі князів розважальну музику, співали та забавляли.

Джерело для вивчення – фрески Софії. Зображено музикантів що грають на скрипці, трубі, флейті, лютні. Боян – знаменитий співак-гусляр, поет-співак. Згадується у Слові о полку Ігоревім. У Галицько-Волинському літописі згадується Митус співав у супроводі арфи чи лютні.

Декоративно-ужиткове мистецтво досягло високого рівня. Орнаментальні композиції використовувались під час оздоблення предметів побуту, зброї, металевого посуду, прикрас. Художні вироби виливались з бронзи. Із міді робили глечики, підноси, миски.

Майстри володіли складною технікою обробки срібла й інших металів: ковка, лиття, гравирування.

Золотарство. Популярністю стали користуватися золоті діадеми, хрести, іконки, обкладинки книг.

Перші монети став випускати Володимир. На них було викарбовано тризуб – символ влади. Робилися медальйони та монети з зображеннями князів.