1.5. Державний борг. Капітальний і поточний державний борг.Причини і наслідки зростання державного боргу.Джерела погашення державного боргу.

Поточний державний борг – основна сума кредиту та відсотки, що повинні бути сплачені у поточному періоді, звичайно – році.

Капітальний державний борг – 1) загальна сума її заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками; 2) всі виплати, які повинні бути проведені державою до повної сплати запозичень, включаючи зайняті і неповернені кошти і відсотки, як нараховані у поточному році, так і очікувані у майбутніх періодах.

Державний борг складається із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань.

Загальний обсяг заборгованості держави може бути поділений на дві частини:

1. Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи і видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам

2. Немонетизований борг, який складається:

а) з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі та інших видах соціальних виплат);

б) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки (заборгованість по державних замовленнях, наданню послуг державними установами та інші).

Монетизований борг фіксується у балансах банків і тому аналіз його динаміки не викликає особливих ускладнень. Немонетизований – ні, особливо у частині стосунків держави і реального сектора.

Державний борг - неминуче породження дефіциту бюджету, причини якого пов'язані зі спадом виробництва, зі зростанням граничних витрат, незрозумілою емісією грошей, зростанням витрат по фінансуванню військово-промислового комплексу, зростанням обсягів тіньової економіки, невиробничих витрат, втрат, розкрадань і т.д.

Бюджетний дефіцит і державний борг взаємопов'язані. При оцінці розміру бюджетного дефіциту виникає цілий ряд проблем:

1. Перша проблема виникає при оцінці реального дефіциту держбюджету.

Реальний дефіцит бюджету - це:

Номінальний дефіцит бюджету - Величина держборгу на початок року х Темп інфляції.

2. При розрахунку бюджету необхідно проводити процедуру бюджетування капіталу, т. е. враховувати какактіви, так і зобов'язання.

3. Бюджет повинен включати невраховані зобов'язання: т. е. майбутні пенсії та допомоги на соціальне страхування, відрахування, які робляться в поточному році.

При утворенні дефіциту державного бюджету виникають проблеми його покриття з найменшими втратами для економіки. Існує кілька шляхів:

1. Скорочення витрат держбюджету. Цей шлях не завжди виконаємо, тому що зменшення дотацій може посилити спад в економіці, а скорочення соціальних програм провокує соціальну напруженість і веде до зменшення сукупного попиту, що знижує стимули виробництва.

2. Збільшення податків. Даний шлях веде до зменшення інвестицій і споживання, зниже можливість росту ВВП.

3. Перетворення дефіциту бюджету в державний борг. Це відбувається через звернення держави за кредитом до національних банків; перетворення кредиту в зовнішній борг при одержанні його від іноземних держав; випуску облігацій.

4. Виплата державного боргу за рахунок збільшення пропозиції грошей на основі їх емісії. Даний шлях погашення бюджетного дефіциту - найнебезпечніший, він веде до лавиноподібного течією інфляції. До цього способу держави вдаються у випадку неможливості або невміння використовувати інші джерела. Це спосіб відмови від частини боргу, тому що його виплата відбувається знеціненими грошима.

Обслуговування державного боргу призводить до витіснення приватного капіталу, оскільки ринкова ставка відсотка зростає; зростання податків для оплати боргу знижує економічну активність - відбувається перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.

Співвідношення борг / ВВП характеризує тягар боргу, його величина залежить від розміру реальної ставки відсотка, темпів зростання реального ВВП і величини первинного дефіциту.

Взаємозв'язок бюджетного дефіциту та державного боргу проявляється і у випуску позик для його покриття і подальшим наростанням боргових наслідків. Збільшується державний борг і необхідність виплати його з відсотками. З часом поточні позики перетворюються в наступні податки.

Тому держави, що мають великі борги, змушені постійно до них вдаватися для погашення відсотків по боргу. Покриваючи старі борги, держава вдається до ще більших позиках. Критичним моментом, що загрожує стабільності економіки і нормальному грошовому обігу, вважається ситуація, коли заборгованість перевищує величину річного ВНП.

Джерелами погашення державних позик залежно від економічної ситуації в країні виступають:

• доходи від вкладання позичених коштів у високоефективні інвестиційні проекти;

• додаткові надходження від сплати податків;

• кошти, заощаджені від зменшення видатків з бюджету;

• додаткова емісія грошей;

• кошти, отримані від розміщення нових державних позик.

Використання тих чи інших джерел для погашення позик приводить до різних наслідків. Якщо, наприклад, доходи від вкладання коштів у інвестиційні проекти є найбільш привабливим, хоч і не завжди реальним джерелом погашення позик, то додаткова грошова емісія негативно впливає на рівень інфляції та економічну ситуацію в країні

Самостійна робота