Цільовий маркетинг має декілька рівнів:

- сегментований маркетинг;

- маркетинг на рівні ринкових ніш;

- мікромаркетинг;

- локальний та індивідуальний маркетинг.

Сегментований маркетинг – це формування компанією пропозиції товарів та послуг, які пристосовані до задоволення певної групи потреб споживачів одного або декількох сегментів (наприклад: одяг для людей похилого віку, спортивний одяг).

Така сегментація дає переваги над масовим маркетингом та створює можливість її поглиблювати (наприклад, крім того поділ людей за доходом).

Маркетинг на рівні ринкових ніш – зосередження на окремих підгрупах людей в середині сегментів.

Ніша – це група людей з певними спільними характерними ознаками, які потребують задоволення означених потреб специфічними способами. Наприклад, фірма Nike працює із споживачами на рівні ринкових ніш виробляючи спортивний одяг та взуття для занять найрізноманітнішими видами спорту (теніс, баскетбол тощо).

Мікромаркетинг – це практика пристосування товарів та маркетингових програм до смаків та вподобань окремих груп людей та місцевого населення, який включає в себе локальний та індивідуальний маркетинг.

Локальний маркетинг передбачає врахування національних, психологічних та поведінкових характеристик споживачів.

Наприклад, японці полюбляють купувати мило у коробочках, європейці – у м’якій прозорій упаковці, східноєвропейці – у прозорій упаковці по декілька штук.

Індивідуальний маркетинг – це пристосування товарного асортименту та маркетингових програм до потреб окремих споживачів.

Цей вид маркетингу ще називають «маркетингом під замовлення» або «маркетинг тет-а-тет». Швидкий розвиток комунікацій, Інтернет сприяли швидкому розвитку «масового обслуговування на індивідуальній основі». Індивідуальне обслуговування поширюється на ті сфери, де його раніше неможливо було застосувати (наприклад, покупка одягу, взуття).

Принципи сегментування ринку кінцевих споживачів та ділового ринку за ступенем специфічності і відповідності певній ситуації поділяються на потенційні, релевантні, визначальні та специфічні.

Потенційні фактори сегментації – це є всі можливі ознаки розподілу ринку та сегменти.

Споживчі ринки сегментуються за такими потенційними ознаками:

1. Географічні (місто, регіон, країна),

2. Демографічні (вік, розмір та життєвий цикл сім’ї, стать, раса, релігія, національність тощо);

3. Соціальні (соціальний клас, рівень доходу, освіта, професія, рід занять)

4. Психологічні (спосіб життя, особливості характеру особистості: консерватори, оптимісти, песимісти тощо);

5. Поведінкові ознаки (мотивація для покупки):

- звичайна покупка чи святкова;

- яку вигоду шукає споживач (якість, сервіс, економія часу);

- статус користувача;

- ступінь лояльності до товару; готовність до покупки.

Ділові ринки сегментуються за такими потенційними ознаками:

1. Демографічні чинники: галузь; розміри та кількість підприємств в галузі; місцезнаходження.

2. Організаційні змінні: технологія; кількість, величина, періодичність партій, що закуповуються.

3. Організаційна практика закупівель: організація МТП (централізовані, децентралізовані закупки); критерії закупок (якість, вчасність, умови постачання).

4. Ситуаційні: терміновість поставки; вимоги до зміни специфікації.

5. Особливості особистості покупця: спільність у поглядах на моральність бізнесу; ставлення до ризику; лояльність партнерів один до одного.

Релевантні фактори – це фактори, що належать до певного ринку, який підлягає сегментації.

Наприклад, екологічність для продуктів харчування.

Визначальні фактори – це фактори які впливають на закупівлю певного різновиду товару.

Наприклад, відповідність встановленим санітарним нормам продуктів харчування.

Специфічні фактори - це фактори які впливають на закупівлю певної товарної марки.

Наприклад, вміст жирів рослинного походження у вершковому маслі.

Процес сегментації розпочинається з установлення розмірів та меж загального ринку, який необхідно сегментувати. Потім визначається сукупність факторів, за якими ринок може бути сегментований та визначення спільних та відмінних характеристик груп споживачів в середині сегменту. Найбільш поширеним методом сегментації є «дерево дроблення», який дає можливість на кожному етапі уточнювати проміжні сегменти, які не є однорідними і дійсно потребують подальшого дроблення.

Наприклад: Визначимо цільові сегменти молоді для компанії, яка виробляє туристичне обладнання.

Сегмент

Молоді люди в Україні

Вік

17-25 років

25-35 років

Стать

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

Рівень доходу

Високі

Середні

Низькі

Високі

Середні

Низькі

Високі

Середні

Низькі

Високі

Середні

Низькі

Поведінка

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Р

Н

Привабливі сегменти

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

Поведінка: Р- схильні до ризику, Н- не схильні до ризику.

За чисельністю населення (потенційна ємкість ринку), обираємо 3,9,15 та 21 сегменти.

Після виокремлення привабливих для себе сегментів ринку, підприємство повинно визначитися з кількістю сегментів, з якими воно збирається працювати та сформувати основні принципи власної ринкової діяльності, тобто вибрати стратегію охоплення ринку.

Стратегія охоплення ринку враховує такі чинники, як можливості підприємства, ступінь однорідності продукції, етап життєвого циклу товару, ступінь однорідності ринку, маркетингові стратегії конкурентів.

Підпри­ємство може скористатися трьома стратегіями охоплення ринку: недиференційований маркетинг, диференційований маркетинг і концентрований маркетинг.

За думку Ж.-Ж. Ламбена, стратегія охоплення ринку залежить від системи збуту, яка склалась на ринку. Оптимальна стратегія збуту конкретного товару зале­жить від типу самого товару, цілей підприємства та конкурентної ситу­ації (інтенсивний, селективний, ексклюзивний збут).

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3	*	*	*
Сегмент 9	*	*	*
Сегмент 15	*	*	*
Сегмент 21	*	*	*

Рис. 1. Масовий маркетинг

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3		*
Сегмент 9		*
Сегмент 15		*
Сегмент 21		*

Рис. 3. Товарна спеціалізація

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3
Сегмент 9		*
Сегмент 15
Сегмент 21

Рис. 5. Концентрований маркетинг

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3	*	*
Сегмент 9	*	*
Сегмент 15		*	*
Сегмент 21			*

Рис. 2.Диференційований маркетинг

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3
Сегмент 9	*	*	*
Сегмент 15
Сегмент 21

Рис. 4. Ринкова спеціалізація

Сегменти	Товари або асортиментні сукупності
	Товар 1	Товар 2	Товар 3
Сегмент 3		*
Сегмент 9
Сегмент 15			*
Сегмент 21

Рис. 6. Вибіркова спеціалізація

Підприємство може обрати одну із шести стратегій охоплення ринку.

Отже, сегментування процес, який дозволяє виявити цільові сегменти рину, з якими підприємство вирішило працювати. У процесі сегментування вдається виокремити потреби споживачів які найкраще вдається задовольнити.

Наступним кроком аналізу є визначення економічної ефективності обраного сегменту.