«В гостях і вдома»

Ц е настільна гра для двох. У одного гравця чотири фішки, наприклад, червоного кольору, в іншого чотири фішки зеленого кольору. Перед початком гри фішки знаходяться на чужих клітинках (на кружках чужих кольорів). А закінчується гра перемогою того, кому вдасться привести фішки до своїх клітинок. Переможе гравець і в тому випадку, якщо на його клітинках хоча й залишиться фішка суперника, але вона буде «замкненою». Ходять по черзі, рухаючи одну з фішок. Перший хід за червоними. Кольори фішок визначають не тільки того, хто почне гру. Справа в тому, що ходять суперники по-різному: червоні фішки можуть пересуватися тільки по сторонах прямокутників, а зелені – тільки по діагоналях. Фішку можна поставити на будь-який найближчий кружок, якщо він, звичайно, вільний. Буває так, що піти нікуди. Тоді слід пропустити хід.

ДОДАТОК 4

Команда № 4

Гра № 1

«Вудка»

Ведучий знаходиться у центрі «басейну» і розкручує на мотузці м'яч – «вудку». Інші гравці розташовуються по колу. Гравці повинні вчасно присісти – «зануритися», щоб м'яч пролетів над головою, не зачепивши їх. Хто попався на «вудку», тому водити.

Гра № 2

«ПІНГВІН»

Усі діти об’єднуються у дві команди. Кожна команда має по одному маленькому м'ячу. Кожний учасник, затиснувши м'яч ногами, повинен пронести його від старту до фінішу й назад. Потрібно йти, наслідуючи ходу пінгвіна. У жодному разі не бігти й не стрибати. Перемагає та команда, чиї гравці швидше й точніше виконають умову гри.

Гра № 3

«Каблучка»

Гравці сидять на «крилечку» й тримають долоні, складені човником, перед собою. Ведучий затискає «каблучку» чи монетку у своїх долонях, теж складених човником. Ведучий по черзі проходить через всіх гравців (можна не один раз), вкладаючи свої долоні в долоні гравців, непомітно перекладаючи одному з них «каблучку», а потім вимовляє: «Колечко-колечко, вийди на крилечко». Гравець, який отримав «каблучку», повинен швидко встати й вийти, щоб його не встигли затримати. якщо вийшло – стає ведучим. Завдання інших утримати його, якщо вони, звичайно, встигнуть зрозуміти, кому ця «каблучка» дісталася. Цікаво грати в команді, де не менше 4-5 чоловік.

Гра № 4

«Морський бій»

Двоє гравців на окремих листках паперу креслять по два квадрати розміром 10 на 10 клітинок. Зліва біля цих квадратів пишуться букви (від «а» до «к») а зверху – цифри (від 1 до 10). Тобто кожна клітинка одержує своє ім'я: а1, б6, в3, г8 тощо, як шахове поле. На першому квадраті гравці, потай один від одного, розставляють свій флот. Другий квадрат залишають поки вільним. Флот кожного складається з одного лінкора (прямокутник з чотирьох клітинок), двох крейсерів (кожна фігура має три клітинки), трьох міноносців (по дві клітинки), чотирьох підводних човнів (по одній клітинці). Між собою кораблі стикатися не можуть. Той, кому випало почати бій, називає клітку, по якій він вирішив завдати удару. Його суперник повинен повідомити: «поцілив» чи «промахнувся». Якщо «поцілив», то одержуєш право завдавати удару знову, якщо «промахнувся» – хід супротивника. Клітки, по яких завдається удар, слід відзначити на своєму вільному квадраті таким чином: крапкою – промахи, а хрестиками – влучення. Поступово вимальовується картина розміщення сил супротивника. Коли удари вразять ціль остаточно, супротивник зобов'язаний повідомити: убитий. До речі, варто відразу відзначити крапками всі клітинки навколо враженої цілі, оскільки впритул до неї нічого не може стояти, бити по цих клітках і не треба. У процесі гри супротивники поволі виробляють кожний свою тактику. Це стосується і способів розміщення кораблів, і способів пошуку цілі: хто любить пройтися для початку по діагоналях, хто прощупує поле бою ходом шахового коня, а хто воліє бити навмання. До речі, зрозумівши манеру гри супротивника, можна діяти, як кажуть, «з відкритими очима».

ДОДАТОК 5