20. Проблема природи універсалій в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.

Универсалия — термин средневековой философии, обозначающий общие понятия.

Проблема универсалий восходит к философским идеям Платона и Аристотеля и является одной из главных тем схоластики, в особенности раннего ее периода.

В споре об универсалиях, выясняющем онтологический статус общих понятий (то есть вопрос об их реальном, объективном существовании), определились три направления: реализм, номинализм и концептуализм

С точки зрения реализма существует только общее; предмет науки есть общее в предметах, которые различаются не по существу, а лишь по своим случайным признакам. Познать общее — значит познать все. Крайние реалисты склонялись к учению об идеях Платона, — общее есть идея, идеи существуют до вещей и вне их. Реалисты с более умеренными взглядами склонялись к учению Аристотеля об общих родах и считали, что общее существует лишь в вещах, но не вне их. Иоанн Скот Эриугена, Ансельм Кентерберийский полагали, что универсалии существуют реально и независимо от сознания.

Номинализм отрицает онтологическое значение универсалий (универсалии не обладают действительным существованием). В рамках номинализма они являются отвлечением, общее существует после вещей. Крайний номинализм считает универсалии лишь словесным обозначением. Универсалии есть имена, общие многим вещам. 

21. Проблема людини та Бога в схоластиці: вчення Фоми Аквінського. Докази буття Бога.

Схоластика – система середньовічної філософсько-теоретичної думки, що виникла у кінці V на початку VI ст. Схоластами була висунута теорія «двох істин». За цією теорією наука і філософія здобувають знання, спираючись на досвід і розум. Фома Аквінський чітко визначив сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але хоч наукове знання об‘єктивне та істинне, воно не може бути всеосяжним. Є така сфера діяльності, яка є доступною не розумовому пізнанню, а тільки вірі. Отже, предметом філософії є «істини розуму», предметом теології — «істини одкровення». Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми.

Докази існування Бога

Тома Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доказів, які стали класичними в західноєвропейській теології:

• Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог.

• Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог.

• Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог.

• Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог.

• У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.

21. Становлення релігійної філософії в Київській Русі.

Філософська і суспільно-політична думка в Україні виникають у Х–ХІ ст., коли сформувалася давньоруська держава Київська Русь.

Корені соціально-філософської україністики – по-перше, у духовній культурі християнства, яке зумовило переважання в ній етичної проблематики. По-друге, мали вплив такі фактори, як світоглядні уявлення давніх слов’ян, надбання духовної культури Візантії, і тому головними проблемами дослідження стають питання моралі, політики, держави, історичного розвитку.

Так, у «Слові про Закон і Благодать» митрополита Іларіона стверджується, що процес розвитку людського суспільства здійснюється через зміну форм релігії, які визначають принципи суспільного устрою. Такими принципами є закон і благодать.