§ 5. Науково-технічна революція зміни у змісті й характері праці

Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постій-не вдосконалення є фундаментальними закономірностями еконо-мічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.

Наука - це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство та мислення. Під поняттям техніка розуміють сукупність засобів праці, що вико-ристовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Нові знання матеріалізуються в нових засобах праці, задоволен-ня одних потреб породжує інші. З'являються нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка, технологія і предмети спожи-вання. Вони зумовлюють і формують необхідні умови для подаль-ших кількісних та якісних зрушень у сфері наукових досліджень, технічних розробок виробництва та споживання. Така приблизно схема дії науково-технічного прогресу, що є безперервним про-цесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва і спожи-вання.

Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: ево-люційній та революційній.

Еволюційна форма НТП має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже ві-домих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енер-гетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари - від простої парової машини до парогенераторів ве-личезної потужності.

Революційна форма НТП означає перехід до техніки і техно-логії, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикла-дом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.

Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудо-вому процесі, передбачають розширення продуктивних можливо-стей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.

Науково-технічна революція є якісним стрибком у розвитку про-дуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у науко-вих знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбу-ваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х ро-ків XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися ген-ною інженерією. Головними особливостями сучасної науково-тех-нічної революції є універсальність, комплексність. На основі фун-даментальних відкриттів у різних галузях людських знань зміню-ються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини. '

Зміни у предметах праці знаходять своє вираження у викорис-танні нових синтетичних матеріалів з спеціально сконструйовани-ми властивостями (пластмаси, напівпровідники, композиційні ма-теріали, штучні алмази тощо).

Перетворення у засобах праці пов'язані насамперед з появою автоматичної техніки.

Автомати - це машини, які поряд з традиційними трьома еле-ментами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий - пристрій, що контролює і регулює процес ви-робництва.

Техніка з програмним управлінням дає змогу подолати межі ви-робництва, зумовлені психофізіологічними можливостями людини. Крім того, застосування комп'ютерної техніки відкриває широкий доступ до всього потоку науково-технічної інформації, накопиче-ної людством. Тим самим праця попередніх поколінь, яку містить ця інформація, може бути оперативно залучена до будь-якого ви-робничого процесу. Завдяки цьому наука стає безпосередньо про-дуктивною силою суспільства, постійним фактором її примноження.

Зміст праці -: це поняття, що характеризує взаємодію особис-тих і речових моментів процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, необхідні виробничі на-вички.

Зміст праці є складною категорією, що охоплює значне коло явищ взаємодії людини і природи. Можна виділити як елементи змісту праці такі категорії, як "продуктивна сила", "інтенсивність", "якість", "складність" і "важкість" праці.

Продуктивна сила праці характеризує технічні, організаційні, культурні та інші можливості виробничої діяльності людини. Це

об'єктивні відносно робітника обставини праці, які зумовлюють його дієздатність та результативність зусиль, наприклад технічні пара-метри обладнання, рівень загальної та професійної культури, мето-ди організації праці, що застосовуються, родючість землі тощо.

Повнота реалізації можливостей, закладених у продуктивну силу праці, значною мірою залежить від її інтенсивності.

Інтенсивність праці характеризує обсяг трудових витрат на оди-ницю робочого часу, напругу праці. Кожна людина за визначений проміжок робочого часу (день, годину) здатна витратити певну кіль-кість своєї робочої сили. Залежно від її обсягу (рівня інтенсивності праці) повністю або частково реалізується наявна продуктивна сила

праці,

Особливості витраченої робочої сили, відмінності її з точки зору внутрішніх властивостей характеризує категорія якість праці. Ос-тання відбиває рівень професійної майстерності робітника, його освіченість, сумлінність, творчість, комунікабельність тощо.

Характеристику функцій, що виконують робітники у виробни-чому процесі, дає така категорія, як складність праці.

У будь-якому трудовому процесі на організм людини впливає фактор виробничого середовища. Останній характеризує така ка-тегорія, як важкість праці.

Усі ці категорії відображують різні сторони трудової діяльності людини. За зміною їх стоять зрушення в змісті праці, що відбува-ються під впливом науково-технічної революції.

Автоматизація та комп'ютеризація суттєво розширюють вироб-ничі можливості працівників, значно збільшуючи плідність їх зу-силь. Отже, НТР є могутнім фактором розвитку продуктивної сили

праці.

Складнішим є вплив НТР на інтенсивність праці. Численні до-слідження свідчать, що заміна ручної праці механізованою, а піз-ніше і автоматизованою не завжди зменшує обсяг робочої сили, що витрачається за одиницю часу. Інтенсивність праці часто зрос-тає за рахунок витрат розумової та психоемоційної енергії. При цьому значно скорочуються чисто мускульні зусилля. В результаті важкість праці має тенденцію до зменшення за умов, коли вико-ристовувана техніка і технологія повністю адаптовані до антропо-метричних і психофізіологічних особливостей працівників. На жаль, розробники нової техніки і технології не завжди приділяють до-статню увагу цій стороні. Як наслідок, важкість праці виявляє-ться у надмірній стомлюваності людини, професійних хворобах,

травмах.

Створення і запровадження в трудовий процес соціально-орієн-тованої техніки і технології мають принципове значення в зв'язку зі зміною місця і ролі людини в умовах НТР.

Технічний прогрес передбачає витіснення людини з безпосе-реднього процесу виробництва. Отже, робітники мають виконува-ти функції переважно розумової праці, пов'язані з обслуговуван-ням устаткування (монтаж і налагодження) і керування ним (кон-троль і регулювання). В автоматизованому виробництві спостере-ження за технологічним процесом поглинає до 65 відсотків змінно-го часу працівника.

Зростання складності праці вимагає збільшення кількості пра-цівників з високою професійною і загальноосвітньою підготовкою. Кожний четвертий, зайнятий нині у галузях господарства України, має вищу або середню спеціальну освіту. За прогнозами вчених, у зв'язку з комп'ютеризацією виробництва такого рівня освіти на початку XXI ст. потребуватимуть 2/3 робочих місць. Наприклад, в інформаційному секторі економіки США і Японії тепер працює біль-ше робітників, ніж у сфері матеріального виробництва.

Широке застосування у виробництві керуючих систем, гнучких технологій веде до того, що вже не окрема, відносно невелика, група інженерів, конструкторів, дослідників, а більшість працівни-ків займаються творчою працею. Так долається жорстка детермі-нованість трудових операцій людини функціонуванням техніки і технології. З простого елемента виробничого процесу вона пере-творюється на творця і організатора цього процесу. Це зумовлює те, що, крім глибоких спеціальних знань, працівник повинен воло-діти широким спектром різноманітних якостей.

Такого висновку дійшли американські вчені за результатами спе-ціальних досліджень, проведених на підприємствах, забезпечених комп'ютерною технікою. Серед великої кількості вимог, що висува-ються до працівників цих підприємств, можна виділити такі: високий рівень інтелектуального розвитку і професійної компетенції; твор-чий підхід до справи, безпосередня участь у підготовці програми ви-конання роботи; прагнення до удосконалення процесу праці, сприй-мання змін на виробництві; здатність ефективно працювати без на-гляду, розвинене почуття обов'язку; критичний склад розуму, висо-кий ступінь допитливості; цільність натури; комунікабельність; вмін-ня обмінюватися ідеями і допомагати іншим членам колективу.

НТР зумовлює також зміни і в характері праці. Щодо визначен-ня сутності цієї категорії нині існує дві точки зору. За першою, поняття "характер праці" відображує особливості процесу праці, здійснюваного в тих чи інших організаційно-технічних умовах, на-приклад ручний характер праці чи механізований, проста чи складна за своїм характером праця, рутинна чи творча тощо. У цьому ви-падку категорії "зміст" і "характер" праці накладаються одна на одну, оскільки за допомогою їх виражаються одні й ті самі явища з сфери взаємодії людини і природи. Тому більш переконливим є

міркування, що характер праці - це категорія, яка відображує особ-ливості взаємозв'язку людей у процесі спільної трудової діяльності, специфіку відносин між ними щодо їх участі у праці.

Праця є не тільки природним, а й суспільним феноменом. Од-нак суспільний характер праці на різних етапах історичного роз-витку виступає в різних за ступенем своєї зрілості формах. На по-чатку людської цивілізації трудові відносини здійснювалися в ме-жах племені чи общини, члени якої, спільно володіючи ручними знаряддями праці, здобували необхідні засоби існування і спільно присвоювали їх. Щось подібне спостерігалося і за умов натураль-ного господарства, де використання ручних знарядь праці, присво-єння результатів останньої відбувались у межах селянської сім'ї, господарського маєтку. Тому праця на цих двох етапах мала пере-важно колективний характер, оскільки зв'язок між її суб'єктами замикався рамками певних соціальних груп.

За умов товарного виробництва кооперативний характер праці посилюється. Цьому сприяє застосування машин та функціонуван-ня ринку, за допомогою якого відособлені виробники встановлю-ють тісні зв'язки, обмінюючись результатами своєї праці. Характер останньої стає опосередковано суспільним.

З розвитком товарного господарства ринкові за формою зв'яз-ки учасників виробництва помножуються і ускладнюються, напов-нюючись новим змістом. Індивідуальна праця кожного робітника безпосередніше виявляє свій суспільний характер. Цей процес за-снований на технічному прогресі.

Проста кооперація і мануфактура виникли на базі ручних зна-рядь праці. Фабрична кооперація стала наслідком застосування машин. Подальший поділ праці на основі машинної техніки веде до появи міжвиробничої кооперації, загальнонародної, а пізніше й міжнародної кооперації праці.

Технічний базис сучасного виробництва забезпечує ефективне функціонування як великих і невеликих господарських об'єднань, так і величезної кількості малих і середніх підприємств, які діють на національному та інтернаціональному рівнях.

Існування великих багатогалузевих комплексів стає можливим завдяки застосуванню високопродуктивних гнучких технологічних систем, які дають змогу виготовляти широку номенклатуру виро-бів. Науково-технічна революція дає також необхідні засоби уп-равління цими об'єднаннями: телекомунікаційні мережі, швидко-діючі системи контролю і обробки інформації, надійні транспортні засоби. Кооперація праці в межах таких об'єднань все частіше долає національні кордони.

Бурхливий розвиток малих підприємств спостерігається насам-перед в інформаційному секторі економіки, породженому НТР. Вони, як правило, надають ділові послуги (програмне забезпечення, кон-сультування тощо) великим компаніям. Організаційно праця у цьому секторі економіки усуспільнюється як через контрактні угоди, так і завдяки створенню різноманітних асоціацій.

Взаємозалежність учасників економічного процесу в умовах НТР посилюється на основі технологічного поділу праці. Подетальна (функ-ціональна) спеціалізація на міжвиробничому рівні зумовлює прямі зв'язки між виробниками і споживачами продукції. На практиці вона реалізується за допомогою системи довгострокових контрактних угод, утворення так званих "індустріальних" та "підприємницьких" мереж. Останні є організаційною формою взаємодії малих, середніх та вели-ким фірм, кооперації підприємств і науково-дослідних установ.

Як на національному, так і на міжнародному рівнях розширен-ня різного виду прямих коопераційних зв'язків свідчить про розви-ток безпосередньо суспільного характеру праці. Він виявляється також у регулюванні сфери трудових відносин як на мікро-, так і на макрорівнях з боку державних та громадських структур (трудо-ве законодавство, програми зайнятості, підготовки і перепідготов-ки кадрів, контроль за умовами праці та оплатою її тощо). Таке регулювання відбувається не тільки в рамках національної еконо-міки, а й виходить за її межі. Цим займаються Міжнародна органі-зація праці, комісії 00Н, міжнародні професійні об'єднання, які спільно розв'язують проблеми формування трудових ресурсів та ефективного використання їх.

Підсумовуючи сказане, можна зробити такі висновки:

1) суспільність праці в процесі історичного розвитку виступає у різних формах;

2) залежно від засобів виробництва і специфіки регулювання трудових відносин можна виділити три види зрілості суспільного характеру праці - колективний, опосередковано суспільний та безпосередньо суспільний;

3) праця має колективний характер тоді, коли використовуються переважно ручні знаряддя, а трудові відносини регулюються без-посередньо в рамках замкнених господарств родини, общини або господарського маєтку;

4) опосередковано суспільного характеру праця набуває в умо-вах застосування машинної техніки і регулювання трудових відно-син у межах національної економіки за допомогою ринку;

5) безпосередньо суспільний характер праці виявляється в умо-вах широкого використання комп'ютерної техніки і цілеспрямова-ного регулювання трудових відносин як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Могутнім каталізатором цих процесів є сучасна науково-техніч-на революція.