Питання для самостійного опрацювання

1.  Мета та пріоритети антикризової кадрової політики на сучасному етапі розвитку.

2.  Формування вмінь і навичок спеціаліста з антикризового управ­ління.

3.  Характеристика ролей менеджера з антикризового управ­ління.

4.  Призначення та сфера діяльності менеджера з антикри­зо­во­го управління.

5. Характеристика процесу конфлікту.

6.  Причини, що викликають конструктивні й деконструк­тив­ні кон­флікти.

7. Методи антикризового управління конфліктами.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід ско­ристатись літературними джерелами [1–7], періодичними ви­даннями та ресур­сами Інтернету.

З даної теми студенти готують реферати 24–29.

Література: 5, с. 309–361; 6, с. 423–471; 9, с. 216–233; 10, с. 340–353; 14, с. 591–622; 26, с. 208–342; 28, с. 280–380.

[Вгору] [Вниз]

Тема 10. Антикризова інвестиційна та інноваційна політика в управлінні підприємством Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

Для забезпечення успіху антикризової інвестиційної політики важливо встановити зв’язок між стратегічними й тактичними рішен­нями у сфері інвестицій.

Слід звернути увагу на те, що основною метою антикризової інвестиційної стратегії держави є перебудова економіки, тоді як тактичні інвестиційні рішення спрямовані на підтримку ефек­тивної діяльності підприємств, здійснення державної фінансової підтримки платоспроможним підприємствам для відновлення платоспроможності або фінансування реорганізаційних заходів.

Необхідно розглянути передумови реалізації державної анти­кризо­вої стратегії: політична й соціально-економічна стабіль­ність у суспільстві; наявність законодавчої бази для розвитку інвестиційного процесу; ріст реальних податкових надходжень до бюджету; стійкість національної валюти; зникнення темпів інфляції; припинення витоку капіталу із країни.

Важливо з’ясувати можливі джерела фінансування інвести­ційного процесу (власні фінансові кошти, залучені кошти від продажу акцій, іноземні інвестиції, різні форми позичкових коштів).

У процесі прийняття інвестиційних рішень можна виділити такі етапи: оцінка фінансового стану підприємств і можливостей його участі в інвестиційній діяльності; обґрунтування розміру інвестицій і вибір джерел фінансування; оцінка майбутніх гро­шових потоків від реалізації інвестиційного проекту.

Процес формування ефективної системи інформаційного уп­равління залежить від рівня інноваційного потенціалу підпри­єм­ства. Чим ви­щий рівень інноваційного потенціалу підприємства, тим успішніше воно уникає кризових ситуацій. Важливо з’ясу­вати, якими технічними факторами визначається технічний по­тенціал підприємства.

Рівень інноваційного потенціалу підприємства у значній мірі за­лежить від попереднього досвіду, рівня виробництва, марке­тингу, умов функціонування науково-дослідних підрозділів.

Виділяють чотири різні, але взаємопов’язані рівні досвіду но­вовве­день: рівень зовнішнього оточення – умови, конкуренти, споживачі тощо; рівень дій керівництва підприємства чи ме­нед­жера; рівень процесів і методів виявлення, визначення та ви­рі­шення проблем; рівень організа­ційного усвідомлення, що об’єд­нує перші три.