Питання для самостійного опрацювання

1. Причини та симптоми банкрутства підприємства.

2. Ліквідація збанкрутілих підприємств.

3. Процес реорганізації підприємств, що сануються.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід ско­­ристатись літературними джерелами [1–8], періодич­ними виданнями та ресурсами Інтернету.

З даної теми студенти готують реферати 14-16.

Література: 3, с. 236–244; 4, с. 858–899; 5, с. 199–212; 9, с. 186–215; 13, с. 11–266; 19, с. 208–223; 20, с. 144–172.

[Вгору] [Вниз]

Тема 6. Стратегія та тактика в антикризовому управлінні Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

У розвитку будь-якої організації існує вірогідність настання кризи. Слід пам’ятати, що в антикризовому управлінні вирі­шаль­не значення має стратегія управління. У стратегії анти­кризового управління го­ловна увага приділяється проблемам виходу із кризи, всі зусилля зосереджуються на шляхах і засобах виходу з неї.

Комплексна своєчасна діагностика стану підприємства роз­гля­дається як перший етап у розробці стратегії антикризового управління діяльністю підприємства.

Аналізуючи стратегію підприємства, важливо зосередити ува­гу на таких моментах: ефективність поточної стратегії; сила та слабкість, можливості й загрози для підприємства; конку­рентоспро­можність цін і витрат підприємства; оцінка міцності конкурентної позиції підприємства; виявлення проблем, що ви­кликали кризу на підприємстві.

Слід розглянути основні завдання, які повинен виконувати ме­неджер під час реалізації обраної стратегії: остаточне з’ясу­ван­ня розробленої антикризової стратегії та цілей, їх відпо­від­ності між собою; широке доведення ідей нової стратегії до співробітників із метою активного їх залучення у процес реалі­зації антикризової стратегії; приведення ресурсів у відповідність до напрямів антикризової стра­тегії; прийняття рішень із приводу вибору оптимальної організаційної структури управління.

Функції маркетингу полягають у дослідженні й формуванні його засобами організаційно-економічних умов здійснення від­творювальних процесів, забезпечуючи їх безперервність зни­жен­ня витрат і рівень ефективності, достатній для розвитку ор­ганізації. Ці особливості дозволяють розглядати маркетинг як важливу умову й суттєвий резерв антикризового менеджменту. Розробляючи антикризову маркетингову стратегію, марке­тин­говий менеджер спирається на внутрішні фактори підприємства: виробничо-технічні особливості; ресурсний потенціал; характер внутрішньої атмосфери; рівень розвитку компонентів менедж­менту (прогнозування, планування, інформаційне забезпечення, мотивацію персоналу, організаційні структури управління й контролю та фактори зовнішнього впливу).

У процесі розробки стратегій першість серед факторів, засо­бів і методів управління, що запобігають кризовим ситуаціям (передкри­зове управління), належить факторам і засобам, які знижують кризові явища та активізують вихід із кризи (кризове управління), а потім стратегіям, спрямованим на поновлення виробництва й систем ме­неджменту (післякризове управління).

Термінологічний словник

Антикризова стратегія – це комплекс найбільш важливих цілей у галузі виробничої, цінової та збутової політики й ге­не­ральних напрямів ділової активності підприємства.

Засоби маркетингу: реклама, товар, ціна, методи розподілу (збуту) товару.

Конкурентоспроможність – здатність комерційної орга­ні­зації ви­робляти, продавати конкурентоспроможний продукт; пе­ревага даного підприємства стосовно інших конкурентів у даній галузі бізнесу.

Маркетингова стратегія – ключова підсистема кор­пора­тивної стратегії підприємства, яка націлена на аналіз, розробку та прийняття комплексу стратегічних рішень у галузі номен­клатури, асортименту, якості й обсягу виробництва продукції підприємства, а також реалі­зації її на відповідних ринках.

Маркетингова стратегія – концепція, що направлена на макси­мальну адаптацію виробничо-збутової діяльності підпри­єм­ства до вимог ринку.

Реклама – форма комунікацій, що обслуговує ринок, сти­му­лює попит і просування продукції, послуг, ідей до споживача шля­хом інформування про споживчі властивості та якість то­вару.

Стратегічне планування – важливий елемент перед­кри­зо­вого менеджменту.

Стратегічне управління – підсистема менеджменту підпри­ємства, що здійснює весь комплекс конкретних робіт профе­сій­ної діяльності зі стратегічного аналізу, розвитку, реалізації й контролінгу стратегії підприємства.

Стратегія – напрям розвитку підприємства, відображений у комплексному плані, що призначений для здійснення місії та досягнення цілей.

Стратегія – це якісно визначена, узагальнена модель дов­гостро­кових дій підприємства, що їй необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей за допомогою розподілу й коор­ди­нації своїх ресурсів.

Стратегія ліквідації – радикальний випадок стратегії ско­рочення, коли підприємство не здатне надалі розвиватись (бан­крутство).

Стратегія часткового скорочення підрозділів полягає в тому, що підприємство закриває чи продає неперспективні й не­прибуткові свої підрозділи.

Тактичні заходи щодо виходу підприємства із кризового стану – це закриття підрозділів, зміцнення дисципліни, модер­нізація, підвищення цін на продукцію, зменшення виробництва та збуту, залучення фа­хівців, коштів, виявлення внутрішніх резервів, маркетингові дос­лідження, скорочення персоналу, ско­рочення витрат.