Питання для самостійного опрацювання

1. Основні вимоги до процесу діагностики.

2. Показники-індикатори діагностики кризового стану під­при­­­ємства.

3. Оцінка масштабів кризового стану підприємства.

4. Інформація в діагностиці: її узагальнення та обробка.

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід ско­ристатись літературними джерелами [1–8], періодич­ними ви­даннями та ресурсами Інтернету.

З даної теми студенти готують реферати 11-13.

Література: 6, с. 387–390; 5, с. 146–159; 8, с. 129–140; 9, с. 102–145; 11, с. 95–266; 14, с. 641–676; 20, с. 67–85; 21, с. 35–47.

[Вгору] [Вниз]

Тема 5. Банкрутство, санація та ліквідація підприємства як методи антикризового управління Алгоритм вивчення теми

Методичні рекомендації до вивчення теми

Справи про банкрутство розглядаються арбітражним судом за місцем знаходження підприємства-банкрута. Слід розрізняти два поняття: «банкрутство» та «фіктивне банкрутство».

Банкрутство – це визначена арбітражним судом неспро­мож­ність боржника в повному обсязі задовольняти вимоги креди­тора за грошовими зобов’язаннями або виконувати обов’язки з виплати обов’язкових платежів.

Механізм навмисної самоліквідації підприємства після залу­чення значного обсягу позичкового капіталу, з метою збага­чен­ня окремих осіб та уникнення розрахунків, кваліфікується як фіктивне банкрутство й переслідується законом. Необхідно за­значити, що підставою для порушення судової справи про бан­крутство є письмова заява будь-кого із кредиторів, самого під­при­ємства-боржника або прокурора.

Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабі­лізації не дало бажаних результатів, підприємство має можли­вість вико­ристати зовнішню допомогу, що набуває форми його санації.

Санація являє собою систему заходів зовнішньої допомоги, яка сприяє запобіганню оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Слід розрізняти два види санації:

1) без зміни статусу юридичної особи;

2) зі зміною статусу юридичної особи.

Якщо зовнішня допомога не дала бажаних результатів або вже є запізнілою, то за рішенням арбітражного суду створю­ється спеціальна комісія для здійснення ліквідаційних процедур (ліквідаційна комісія). До її складу, зазвичай, входять пред­став­ники кредиторів, банків, фі­нансових органів, а також фонду дер­жавного майна, якщо банкрутом є державне підприємство.

Ліквідаційна процедура при банкрутстві включає: оцінку май­на підприємства-банкрута за балансовою вартістю; оцінку майна за ринковою вартістю; визначення ліквідаційної маси; ви­бір найбільш ефективних форм продажу майна; забезпечення за­доволення претензій кредиторів; розробку ліквідаційного балан­су.

У процесі вивчення теми слід зосередити увагу на послі­дов­ності роз­поділу вилучених коштів від продажу майна підпри­єм­ства-банкрута для задоволення вимог усіх зацікавлених сторін.

Термінологічний словник

Антикризовий процес – реалізація антикризових процедур сто­совно підприємства-боржника.

Антикризові процедури – сукупність заходів попередження бан­крутства та ліквідації підприємства-боржника.

Арбітражний управляючий – особа, яка призначається ар­бітражним судом для проведення процедур банкрутства та здій­снення інших повноважень, встановлених законом.

Банкрутство – це визначена арбітражним судом неспро­мож­ність боржника в повному обсязі задовольняти вимоги кре­дитора за гро­шовими зобов’язаннями або виконувати обов’язки щодо виплати обо­в’язкових платежів.

Банкрутство - з позиції менеджменту - це реалізація ризи­ків підприємства у процесі його кризової діяльності, внаслідок якої воно не здатне в установлені терміни виконувати зобов’я­зання перед бюджетом.

Боржник – це юридична особа, проти якої порушується спра­ва про банкрутство.

Мета санації – за рахунок фінансової допомоги чи реорга­ні­зо­ваних заходів нормалізувати господарську діяльність і попе­редити визнання підприємства-боржника банкрутом.

Навмисне банкрутство – це неплатоспроможність підпри­ємства, створена штучно його керівництвом або власником.

Неплатоспроможність – фінансовий стан підприємства-боржни­ка, що не дозволяє розрахуватися за своїми борговими зобов’язан­нями. На відміну від банкрутства неплато­спро­мож­ність організації може бути встановлена будь-якою особою, яка здійснює аналіз її фінансового стану.

Реконструкція – корінна перебудова чого-небудь із метою його удосконалення. Комплекс заходів для зміни функ­ціону­ван­ня та розвитку підприємства.

Реорганізація – зміна структури та статусу підприємства шляхом злиття, виділення, поглинання, перетворення.

Реструктуризація – здійснення органічно-економічних, пра­вових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури під­приємства, його управління, форм власності, організаційно-пра­вових форм; здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшен­ня обсягу випуску конкуренто­спро­мож­ної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація – зміна структури чого-небудь за визна­ченими параметрами (терміну, призначення, величини, пільг, виплат) у зв’язку з умовами, що змінилися, та з метою пози­тив­ного вирішення проблеми.

Санація – комплекс послідовних взаємопов’язаних заходів фі­нансово-економічного, виробничо-технічного, організаційно­го й соціально­го характеру з метою виведення підприємства із кризового стану.

Санація – це система заходів фінансового оздоровлення під­при­ємства, що реалізується за допомогою сторонніх юридичних чи фізич­них осіб і направлена на попередження визнання під­приємства-боржника банкрутом та його ліквідації.

Стагнація – стан економіки, коли застійні явища, падіння ви­робництва поєднуються зі зростаючим безробіттям, ростом цін (інфля­цією), зниженням життєвого рівня народу, соціальною напругою у країні.