32. Теорії мотивації: змістовні та процесійні

Існують дві групи мотиваційних теорій: змістовні і процесуальні. Метою змістовних теорій мотивації, які визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення, є чітке уявлення потреби працівника. Процесуальні теорії мотивації є більш сучасними і вони ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація розглядається з точки зору того, що ж змушує людину спрямовувати зусилля на досягнення бажаних результатів. Розвиток мотиваційних теорій має еволюційний характер, вони взаємодоповнюються. Серед багатьох інших змістовних теорій мотивації найвизначнішими є наступні чотири: Маслоу, Альдерфера, МакКлеланда та Герцберга. Абрахам Маслоу у 40-х роках 20 віку створив теорію "ієрархії потреб", в якій класифікував людські потреби за ступенем їх впливу на поведінку по наступних п'яти рівнях: 1. Фізіологічні - їжа, вода, сон, притулок, статевий потяг - тобто все, що підтримує життєдіяльність людини на належному рівні. 2. Потреби в безпеці та захисті це: наявність достатнього робочого місця, що забезпечувало б достатній рівень оплати праці, достойну пенсію, медичне обслуговування, страхування життя та майна від нещасних випадків, стихійного лиха та інше. Ці потреби ще називають потребами завтрашнього дня. Вони дають впевненість у майбутньому і захищають від фізичних та психологічних небезпек. 3. Соціальні потреби або потреби в причетності, чи належності (до сім'ї, колективу, організації). дружба, інформаційний обмін, взаємодопомога та взаємовиручка, мікроклімат в колективі, солідарність, лояльність, толерантність - це складові соціальних потреб. 4. Потреби у повазі. До них належать самоповага, визнання власних досягнень, почуття власної гідності, незалежність, компетентність, повага оточення, набутий досвід, імідж, соціальний статус, увага, пошана. 5. Потреба самореалізації - це можливість працювати на власний розсуд, можливість застосовувати власний досвід і уміння. Потреби у самореалізації домінують у людей амбіційних, честолюбивих, гордих, компетентних, ретельних в ділі та наполегливих у досягненні мети тощо.

33. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.

Управлінське рішення – формалізований метод менеджменту за допомогою якого керуюча система впливає на керовану.

Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень: - ступінь ризику; - час, який відведено для прийняття управлінського рішення; - ступінь підтримки менеджера колективом; - особисті якості менеджера; - політика організації.

Основні (підходи) моделі:

1. класична – особа, що приймає рішення має повну інформ що до проблем прийняття рішення, про всі можливі альтернативи та наслідки, має на меті максимізацію кінцевого результату;

2. поведінкова (адміністративний метод) – особа, що приймає рішення не має повної інформації про ситуацію, не має повної інформ про всі можливі рішення, не здатна або не схильна передбачати всі наслідки реалізації ініціатив;

3. ірраціональна – рішення приймається без дослідження альтернатив.

Будь-яке управлінське рішення проходить через 3 стадії:

1. Уточнення проблеми: - збір інформації, - визначення актуальності, - визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

2. Розробка плану рішення: - розробка альтернативних варіантів рішення, - зіставлення варіантів рішення з тими ресурсами, які мають, - оцінка альтернативних варіантів по соціальним наслідкам, - оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, - складання програм розв’язання, - розработка та складання детального плану розв’язання

3. Виконання рішення: - доведення рішень до конкретних виконань, - розробка мір заохочення та покарання, - контроль завиконанням рішень