51.Прогнозування результатів прийняття рішень

Прогнозування - це метод у якім використовується як накопичений у минулому досвід, що так і течуть допущення щодо майбутнього з метою його визначення.Розділяють такі методи прогнозування: 1) неформальні методи: вербальна інформація, письмова інформація, промислове шпигунство, 2) кількісні методи прогнозування: аналіз тимчасових рядів (допущення: згідно з яким те, що трапилося в минулому дає досить гарне наближення в оцінці майбутнього), каузальне (причинно-наслідкове), 3) якісні методи: думка журі, сукупна думка сбытовиков, модель очікування споживачів, метод експертних оцінок. Різновиди прогнозів

1. Економічні прогнози використовуються для пророкування загального стану економіки й обсягу збуту для конкретної компанії або по конкретному продукту2. Прогнози розешшя технології дозволять передбачити, розробки яких нових технологій можна чекати, коли це може відбутися, наскільки економічно прийнятними вони можуть бути

3. Прогнози розвитку конкуренції дозволяють пророкувати стратегію й тактикові конкурентів

4. Прогнози на основі опитувань і досліджень дають можливість передбачити, що відбудеться в складних ситуаціях, використовуючи дані багатьох областей знання. Наприклад, майбутній ринок автомобілів можна оцінити тільки з урахуванням надвигающегося зміни стану економіки, суспільних цінностей, політичної обстановки, технології й стандартів по захисту навколишнього середовища від забруднень

5. Социалыюг прогнозування, яким у цей час займається всього кілька великих організацій, використовується для пророкування змін у соціальних установках людей і стану общестда. Очевидно, фірма, що зуміла правильно передбачити відношення людей до таких питань, як прагнення У. комфорту, схильність до матеріалізму або патріотизму або спрогнозувати, як зміниться якість життя або медичне обслуговування, може мати перевага перед конкурентами, плануючи випуск нових товарів і надання нових послуг. Прогнозування такого роду може бути корисним у керуванні, особливо стосовно до мотивації трудящих. Наприклад, фірма "Дженерал Электрих" застосовує складним метод социо- політичного прогнозування для підвищення якості перспективного планування в сфері трудових відносин

Прогнозування сьогодні - спеціалізована область із підрозділами.

52. Типи моделей: фізична, аналогова, математична

Виокремлюють три базові типи моделей: фізична, аналогова і математична.

Фізична (описова або портретна) - зображує предмет або ситуацію, показуючи як вона виглядає. Наприклад: копії автівок, літаків, зменшене креслення заводу і т. ін.

Аналогова - зображення предмету, або ситуації іншими засобами. Наприклад: озеро на карті - голубим кольором; організаційна схема; графіки співвідношення різних показників діяльності підприємства.

Математична (символьна) - використання символів для характеристики об'єкта у вигляді математичних рівнянь.

53. Основні моделі, які застосовуються в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель управління запасами, моделі лінійного програмуван-ня, імітаційні моделі, економічний аналіз

Теорія ігор. Найважливішою змінною, від якої залежить успіх організації, є конкурентоспроможність. Здатність прогнозувати дії конкурентів — велика перевага для організацій. Теорія ігор - метод моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. Теорію ігор спочатку розробили військові для того, щоб у стратегії можна було врахувати можливе реагування противника.

У бізнесі ігрові моделі використовують для того, щоб спрогнозу-вати реагування конкурентів на зміни цін, модифікацію та освоєння нової продукції. Наприклад, якщо за допомогою теорії ігор керівництво з'ясувало, що після підвищення цін конкуренти не будуть діяти аналогічно, то можливо не треба підвищувати ціни, щоб не опинитися в невигідному становищі у конкурентному змаганні.

Теорію ігор використовують не так часто, як інші моделі, оскільки реальні ситуації, які потребують вирішення, часто дуже складні і настільки швидко змінюються, що не можливо точно спрогнозувати, як відреагують конкуренти на зміну тактики фірми. Теорія ігор корисна, коли треба з'ясувати найважливіші чинники, які потребують прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби. Ця інформація важлива, оскільки дозволяє керівництву враховувати додаткові змінні або чинники, які можуть вплинути на ситуацію і цим зробити рішення ефективнішим.

Моделі теорії черг або модель оптимального обслуговування використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них (резервування місць у літаках та отримання інформації), очікування в черзі на машину, обробку даних, очікування клієнтами банку вільного касира (клієнти можуть перейти в інший банк), втрати від того, чи багато є обслуговуючого персоналу, чи його замало.

Моделі черг забезпечують керівництво інструментом визначення оптимальної кількості каналів обслуговування, які потрібно мати, щоб збалансувати витрати у випадках їх занадто великої чи занадто малої кількості.

Моделі управління запасами використовують для визначення часу розміщення замовлення на ресурси та їх кількість, кількість готової продукції на складах. Будь-яка організація має підтримувати певний рівень запасів, щоб не було затримок у виробництві та збуті.

Ця модель дає можливість зводити до мінімуму негативні наслідки накопичення запасів. Ці наслідки можуть бути у вигляді витрат на розміщення замовлень, зберігання, а також витрат, пов'язаних з недостатнім рівнем запасів.

Підтримування високого рівня запасів позбавляє витрат, зумовлених їх нестачею. Закупка у великій кількості матеріалів, потрібних для створення запасів, у багатьох випадках зводить до мінімуму витрати на розміщення замовлень, оскільки фірма може отримати певні зниж-

ки та зменшити обсяг «паперової роботи». Однак ці потенційні вигоди перекриваються додатковими витратами на зберігання, перевантаження, виплату відсотків, страхування, а також витратами, спричиненими втратами від псування, крадіжок і додаткових податків.

Модель лінійного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб. Лінійне програмування використовують спеціалісти штабних підрозділів для вирішення виробничих проблем.

Існує декілька типових варіантів моделей лінійного програмування.

1. Планування асортименту виробів. Визначають оптимальний асортимент продукції з кожного виду. Кожний вид продукції потребує певних витрат і ресурсів (бензину, фарб, продуктів харчування, кормів для тварин).

2.  Управління технологічним процесом. Зведення до мінімуму відходів підчас різання сталі, розкроювання шкіри або тканин тощо.

3. Регулювання запасів. Визначення оптимальної кількості продукції на складі.

4. Календарне  планування  транспорту.  Мінімізація  витрат подачі вантажних машин під навантаження і транспортних суден до причалів.

Імітаційне моделювання - процес створення моделі та її експериментального застосування для визначення змін реальної ситуації. (Аеродинамічна труба - імітаційна модель, за допомогою якої вивчають характеристики літаків та автомобілів.)

Економічний аналіз. Він охоплює майже всі методи оцінювання витрат і економічних вигод, а також відносної рентабельності підприємства. Типова економічна модель основана на аналізі беззбитковості, на методі прийняття рішень з визначенням точки, в якій загальний прибуток дорівнює сумарним витратам, тобто точки, після якої підприємство стає прибутковим.