
- •Тема 2: Особливості виготовлення верхнього одягу із штучного хутра
- •1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із штучного хутра
- •2. Особливості виконання робіт по обробці деталей та вузлів
- •Особливості виконання вище перерахованих робіт
- •3. Шляхи удосконалення виготовлення виробів із штучного хутра
- •Тема 3: Особливості обробки виробів із натурального хутра
- •1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із натурального хутра
- •Етапи обробки виробів з натурального хутра
- •Особливості обробки виробів з овчини
- •Обробка коміра
- •Обробка рукавів;
- •Особливості обробки виробів із хутра вищої якості
- •Характеристика ниткового способу з’єднання прокладки з станом
- •Характеристика клейового методу з’єднання прокладки з станом
Обробка коміра
При обробці коміра виконують наступні операції:
1 – обробка та обкрейдування нижнього коміра;
2 – з’єднання тасьми з нижнім коміром;
3 – пришивання вішака;
4 – з’єднання верхнього коміра з нижнім;
5 – спушування країв коміра.
1
).
КТР-1 – обробка нижнього коміра та
з’єднання його з верхнім коміром:
1 – вистьобати нижній комір з неклеєвою прокладкою;
2 – настрочити тасьму на нижній комір;
3 – пришити вішак до нижнього коміра;
4 – обшити верхній комір нижнім;
5 – спушити край коміра;
2
).
КТР-2 – нижній комір з відрізною стійкою
з’єднується з клейовою прокладкою:
1 – пришити стійку до нижнього коміра;
2 – розстрочити припуски швів пришивання;
3 – настрочити тасьму на нижній комір;
4 – пришити вішак до нижнього коміра;
5 – обшити верхній комір нижнім;
6 – спушити край коміра.
Процес виготовлення виробів з овчини складається з наступних операцій, які відображають обробку деталей та їх з’єднання:
комплектування основних деталей верху з прикладом;
підрізка деталей;
видалення волосяного покриття по краям деталей;
з’єднання кокеток з спинкою;
обробка кишень;
обробка краю борту пілочок;
з’єднання бічних і плечових швів;
Обробка рукавів;
обробка пройм та окатів рукавів;
10) обробка низу виробу;
11) вшивання коміра в горловину;
12) вшивання рукавів в пройму.
При з’єднанні деталей використовують універсальне обладнання для важкотранспортуємих тканин типу 23-А кл., 95 кл.
Видалення волосяного покриття по зрізам деталей виробу виконують з метою покращення зовнішнього вигляду швів з’єднання в готовому вигляді.
Видалення волосся виконується на таких ділянках:
1) по зовнішньому зрізу пілочки по всій довжині, а по ширині – на 2 см вужче ширини підбортів l2=l1-2 cм;
2) по низу рукавів та низу виробів на відстані, яка рівна подвійній ширині підгину низу;
3) по окату рукавів, по лінії пройм спинки, кокетки, пілочок на відстані 1 см від зрізів;
4) в моделях з оздоблюючими строчками видалення волосяного покриття виконують із зрізів деталей, які знаходяться всередині швів. Наприклад, по зрізу кокетки, зрізу лівої половинки спинки, бічних зрізах спинки, зрізах відрізних бочків, ліктьових зрізах верхньої частини рукава.
Особливості обробки виробів із хутра вищої якості
З’єднання бавовняної прокладки з хутряним станом
Для підвищення міцності хутряних виробів для малих та середніх шкірок тварин до хутряного стану та інших деталей (коміра, рукавів) прикріпляють бавовняну прокладку типу колінкор. Вона повинна бути тонкою, м’якою, легкою та міцною.
В окремих випадках в моделях виробів прокладки забезпечують стійку форму виробу. Бавовняна прокладка з’єднується з хутряним станом нитковим (ручним або машинним) та клейовим способами.
Характеристика ниткового способу з’єднання прокладки з станом
В залежності від якості хутра та його виду, вистьобування бавовняною прокладкою виконують ручними потайними стібками або з використанням машини потайного стібка 761 кл.
При нитковому з’єднанні прокладку розташовують на деталях хутряного стану без натягування, при цьому зрізи прокладки повинні бути більші за зрізи хутряного стану на 1-1,5 см. Перед вистьобуванням прокладку нафастриговують ручними стібками на відстані 5 см від зрізу борту, по середині пілочки, по лінії бічних швів, по середині спинки.
Після наметування прокладку вистьобують з хутряним станом на машині 761 кл., використовуючи лінійку-напрямляч. Першу лінію стібків виконують відступивни на 3 см від зрізів низу пілочок і спинки. Інші строчки розташовані паралельно відносно першої, на відстані 8-10 см. Початок і кінець строчок розташовується на відстані 5 см від зрізів борту, пройм, горловини, плечових та ін. зрізів.
По рукавах прокладка нафастриговується паралельно всім зрізам на відстані 6 см, за винятком нижнього. Вистьобування прокладки з рукавом починають з центра рукава, прокладаючи строчки в одну та іншу сторони від середини.
При з’єднанні прокладки з верхнім та нижнім коміром перша строчка прокладається на відстані 3-4 см від зрізу відльоту, решта – на відстані 3-4 см від першої. Після вистьобування нитки нафастриговування видаляються і залишок обрізають по всім зрізам, залишаючи припуск шириною 0,8-1 см на обробку зрізу деталей хутряного стану.
Наступний етап пов’язаний з операцією, яка називається забоковка. Це операція по обробці зрізів хутряного стану, яку виконують ручним, машинним або клейовим способами. При ручному або машинному способах зріз підкладки підгинають на 1 см та підшивають, а при клейовому – приклеюють за допомогою клейового пружка до деталей хутряного стану. Операція забоковка виконується по зрізу борту, низу виробу, одному зрізу виточок, плечовим зрізам спинки, окату рукавів, одній стороні виточки та ліктьовому зрізу рукавів, зрізах та кінцях коміра, трьом зрізам манжет та клапанам, по всім зрізам накладної кишені.
Але нитковий спосіб виконання забоковки має ряд недоліків, які пов’язані з наступним:
1 – розтяжністю зрізів;
2 – захопленням волосся в шов;
3 – великою витратою ниток;
4 – збільшенням товщини шва.