Тема 2: Особливості виготовлення верхнього одягу із штучного хутра

План

1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із штучного хутра

2. Особливості виконання робіт по обробці деталей та вузлів

3. Шляхи удосконалення виготовлення виробів із штучного хутра

1. Фактори, які впливають на вибір методів обробки швейних виробів із штучного хутра

Штучне хутро – це текстильний матеріал, який по зовнішньому вигляду і характеристикам імітує натуральне хутро.

За призначенням штучне хутро може бути:

1. як основний матеріал;

2. як оздоблюючий матеріал;

3. як підкладкова тканини;

4. в якості утеплюючої прокладки.

Хутро використовують для виготовлення жіночих та чоловічих пальт, жакетів, піджаків, дитячих верхніх виробів.

Штучне хутро складається з основи та волосяного покриття. В якості основи використовуються: тканина, трикотаж, неткані матеріали різних артикулів.

Волосяне покриття виготовляється з поліамідних, полівінілакрильних, віскозних та вовняних волокон.

По довжині волосяного покриття хутро може бути:

• коротковорсове (до 10 мм);

• довговорсове (більше 10 мм).

На методи обробки основних вузлів впливають наступні фактори:

1. призначення хутра;

2. довжина волосяного покриття;

3. структура основи;

4. способу фарбування (одно- або багатокольорове);

5. вид оздоблення.

2. Особливості виконання робіт по обробці деталей та вузлів

При обробці деталей та монтажу виробів із штучного хутра виконують наступні основні операції:

1. перевірка деталей;

2. нанесення контрольних знаків;

3. обробка дрібних деталей;

4. обробка підкладки та утеплюючої прокладки;

5. обробка пілочок і спинок;

6. обробка бортів;

7. обробка рукавів;

8. монтаж хутряного верху;

9. з’єднання підкладки та утеплюючої прокладки з хутряним верхом;

10) прасування, прочісування, підстригання волосяного покриття, колочення.

Особливості виконання вище перерахованих робіт

1. При виготовленні виробів із штучного хутра для з’єднання деталей застосовують машини:

- однониткового зшивально-обметувального стібка (скроняжна машина 0-810 кл.);

- двониткового ланцюгового стібка (“Текстима”, “Джукі”, 1276-6 “Росія”);

- зигзагоподібного стібка (335 кл. “Мінерва”);

- човникового стібка.

Тип стібка підбирається відповідно до основи штучного хутра.

2. Всі строчки виконуються нитками в колір волосяного покриття. У випадку, коли в моделі використовується тканина і хутро, то колір нитки повинен відповідати кольору тканини.

3. Номери швейних голок та частота строчки повинні відповідати основі штучного хутра.

4. В моделях з тканини, але на хутряній підкладці, кінці внутрішньої строчки, що виконана на універсальній машині закріплюються подвійною закріпкою довжиною 1 см.

5. При прокладанні строчки по замкнутих контурних лініях (на ділянці вшивання рукава у пройму виробу), строчка в кінці повинна находити одна на другу на 1,5-2,0 см.

6. При виготовленні виробів із штучного хутра режими виконання ВТО повинні відповідати волосяному покриттю штучного хутра.

Температура прасування повинна знаходитись в межах 65-70 с, тривалість обробки – до 30 с. Операції ВТО виконуються на спеціальних колодках. В готовому вигляді край борту пілочки та низ виробу припрасовують з боку підкладки, лацкани – зі сторони пілочок, комір – з боку нижнього коміра.

7. В деталях коміра, манжет, в припусках на підгин низу рукавів може прокладатись клейова або неклейова прокладка. З’єднання неклейової прокладки виконується на спец-машині типу 761 кл. потайним однонитковим ланцюговим стібком.

8 . В моделях проектуються кишені в рамку, з клапаном, листочкою, в рельєфних та бічних швах.

1,2 – вспушити верхню і нижню обшивку по згинах;

3 – настрочити підзор на на нижню частину підкладки;

4 – пришити верхню обшивку по місцю розташування кишені;

5 – пришити нижню обшивку по місцю розташування кишені;

6 – пришити верхню частину підкладки до нижньої обшивки;

7 – пришити підзор з підкладкою до шва пришивання верхньої обшивки;

8 – вспушити верхню рамку кишені;

9 – вспушити нижню рамку кишені;

10 – зшити підкладку кишені.

При обробці кишень в рамку з довгим ворсом по місцю розташування кишені виконують розрізання входу в кишеню, тому замість повздовжника прокладають пружок з лейкопластера по обидві сторони від розміщення лінії кишені.

Особливістю обробки кишень є застосування операції спушування країв клапанів, згинів обшивок, країв листочок, а також швів пришивання обшивок, клапанів і листочок.

9. У виробах з хутра на трикотажній основі лейкопластер прокладають по всіх згинах (рис.а). А у виробах на тканинній основі прокладають по одному із з’єднаних зрізів (рис.б).

а б

Крім цього у виробах на трикотажній основі по згину пілочок, зрізах коміра, манжети, низу рукавів, клапанів – прокладають клейову прокладку. У деяких випадках прокладка пілочок може бути як клейова, так і неклейова.

У виробах із штучного хутра найбільш поширена пришивна по низу виробу підкладка.

1 – підрізати волосяне покриття припуску на підгин нижнього зрізу;

2 – обметати нижній зріз припуску на підгин низу виробу;

3 – настрочити утеплюючу прокладку на підкладку;

4 – спушити низ виробу;

5 – підшити припуск на підгин низу до пілочки.

10. При виготовленні виробів із штучного хутра виконуються також наступні роботи: чистка, прасування, прочісування, підстригання волосяного покриття та колочення.

Для чистки використовують машину для чистки виробу або електричну щітку.

Прасування бортів, коміра та низу виробу виконують на пресі. Плечові шви та окати рукавів припрасовують праскою за допомогою спеціальних колодок.

Підстригання волосяного покриття по швам виконують ножицями.

Прочісування – це операція, яка виконується за допомогою спеціального гребінця.

Для видалення пилу, підстриженого ворсу (волосся), а також для підняття волосяного покриття використовують машину для колочення з жорсткою подушкою.