3.Підсобна і складська зона

Підсобну і складську зони формують ділянки, на яких розміщені підсобні служби й енергетичне господарство, складські будинки і площадки, шляхи й інші транспортні спорудження. Ці зони, як правило, розміщаються в глибині промислової території, де невеликий пішохідний рух. Благоустрій їх повинний бути дуже скромним і економічним: тут, в основному, вирішуються питання зміцнення ґрунту, пристроїв дорожніх покрить, устаткування системи візуальних комунікацій (дорожні і виробничі знаки) і невеликих площадок відпочинку.

Значні за площею ділянки підземних споруд, вкритих достатнім шаром ґрунту, озеленюють невеликими групами чагарників, що мають поверхневу кореневу систему, або багаторічників. При необхідності декоративного оформлення на них влаштовують невеликі рокарии. Щоб уникнути обмерзання посадки дерев і чагарників передбачають на відстані не менше 40 м від відкритих бризкаючих пристроїв, а від градирен — на відстані не менше 1,5 висоти градирен.

Ділянки відкритих енергетичних споруд озеленюють лише за допомогою газону і низькорослих дерев і чагарників заввишки 1-1,5 м.

При благоустрої ділянок залізничного транспорту передбачають їх захист від снігових заметів і захист від пилу ділянок, що оточують залізничні колії.

Деревинно-чагарникові насадження проводять на відстані від нормальної колії: дерева 5 м, чагарники 3,5 м, а від вузької колії: дерева 3 м, чагарники 1,5 м.

При перетині автошляхів із залізничними коліями в одному рівні для забезпечення видимості зелені насадження віддаляються від колії і від автошляху.

Для благоустрою ділянок, призначених для розширення використовують газони, переносні форми квітників, посадки однорічних рослин, різні види сипких і розбірних покриттів. На цих ділянках у ряді випадків розводять квітково-чагарникові рослини.

ІV.Характеристика санітарно-захисної зони

Для охорони навколишнього середовища населених пунктів і збереження здоров'я людини промислові підприємства, на яких після відповідних заходів по очищенню викидів зберігається виділення в атмосферу шкідливих речовин, відповідно до вимог містобудівних і санітарних норм повинні відділятися від житлової забудови і між собою санітарно-захисною зоною.

При проектуванні санітарно-захисної зони слід враховувати розміри зони забруднення промислових підприємств і розриви від джерел виробничих викидів в атмосферу.

Зоною забруднення вважається територія, в межах якої приземний шар атмосфери забруднений шкідливими речовинами, що містяться у виробничих викидах в концентраціях, що перевищують допустимі норми.

При проектуванні озеленення СЗЗ повинні враховуватись характер промислових забруднень, а також місцеві природно-кліматичні та топографічні умови.

При проектуванні озеленення СЗЗ 50% слід віднести все ж таки головні деревній породі, що має найбільшу санітарно-гігієнічні ефективність, життєздатність в даних грунтово-кліматичних умовах та стійкістю по відношенню до викидів даного підприємства. Усі інші дерева є додатковими, що сприяють кращому росту основної породи.

Зелені насадження можуть бути ефективним засобом боротьби з шумом тільки при правильному їх розміщенні. Неправильно висаджені зелені наса-дження не знижують, а збільшують шум. Наприклад, шум, проникаючий з цеху в простір між будівлями і щільною деревинно-чагарниковою посадкою, різко підсилюється. Розсіяти звукову енергію і ослабити шум можна рідкою посадкою на газоні або створенням розривів в щільній посадці. Якщо ж джерело шуму, наприклад компресорна, знаходиться усередині забудови, рекомендується навколо нього розміщувати щільний зелений бар'єр з високих густолистих і хвойних дерев і чагарників.

Особливо важливого значення набуває озеленення на промислових підпри-ємствах, що дуже сильно забруднюють навколишнє середовище. Ширина сані-тарно-захисної зони тут складає 2—5 км і більш, а деревинно-чагарникові насадження займають відповідно 1,0—2 км. Озеленення такого типу санітарно-захисних зон вимагає детальнішого розгляду. На планування і озеленення сані-тарно-захисних зон в цих випадках впливають не тільки їх ширина, місцезнаходження джерел забруднення повітря, але і характер шкідливих викидів, що виділяються.

Деякі підприємства виділяють в атмосферу одночасно декілька різних виро-бничих шкідливостей. У таких випадках слідує з урахуванням їх характеру, кількості і ступеня розповсюдження створити в санітарно-захисній зоні комбіновану систему зелених насаджень.

Планувальна організація озеленення санітарно-захисних зон залежить від класу шкідливості, хімічного складу і кількості тих шкідливостей, що виділя-ються, закономірностей руху їх в атмосфері, від природних і кліматичних особливостей місцевості, містобудівних, архітектурних і економічних вимог і місцевих традицій озеленення. Проектуючи в санітарно-захисній зоні зелені насадження у вигляді захисних смуг, важливо правильно вибрати їх конструкцію, параметри елементів і раціонально розмістити їх на території.

Конструкцію захисних смуг, їх оптимальні параметри слід визначати з ура-хуванням призначення смуг. Густа, така, що не продувається смуга, що переш-коджає рухомій повітряній масі, викликає інтенсивне турбулентне перемішу-вання, ця маса піднімається і прямує у вищі шари атмосфери. Це явище особливо ефективне для легких і середніх газів, димових аерозолів і запахів, оскільки сприяє їх розсіюванню; для важких аерозолів, пилу, що розповсюджується низько над землею і що швидко осідають, воно небажано, оскільки перешкоджає їх осіданню. У таких випадках набагато ефективніше смуга ажурної конструкції. Приблизно 40 % потрапляючого на таку смугу потоку просочується через своєрідний фільтр з листя і гілок; крім того, в смузі ажурної конструкції спостерігається значно менше турбулентне перемішування повітря, чим в тій, що не продувається. Таким чином, смуга ажурної конструкції створює сприятливі умови для випадання, затримання і осадження аерозолів у вигляді туману і пилу. Смуги, що продуваються, тобто смуги насаджень, верхня частина яких щільна, а нижня продувається вітром, викликають незначне турбулентне перемішування повітря, проте в їх нижній частині між стовбурами досить швидко проходять повітряні маси, що внаслідок чого фільтрують властивості листя і суччя не використовуються, що знижує їх ефективність. На підставі цього можна стверджувати, що в санітарно-захисній зоні підприємств, які виділяють в атмосферу легкі і середньої щільності гази, будинкові аерозолі і запахи, доцільно планувати густі смуги, що не продуваються, а в зоні підприємств, що виділяють важкі аерозолі і пил, - ажурні смуги.

Основними параметрами захисної смуги є її поперечний перетин, висота, ширина і ажурність. Вони роблять безпосередній вплив на характер руху повітряних потоків.

Спеціальні дослідження в аеродинамічному димовому каналі об'ємних моделей смуг з різною формою поперечного перетину показали, що найбільше перемішування повітряних потоків дає прямокутна форма, менше — трикутна. Тому для смуг санітарно-захисних зон, сприяючих розсіювання і перемішуванню викидів з вищими шарами атмосфери, найбільш підходить прямокутна форма поперечних перетині, а для смуг, призначених для осадження аерозолів у вигляді туману і пилу, - трикутна.

Ефективність впливу смуги зелених насаджень на рухому повітряну масу залежить також і від її висоти Н: чим вища смуга зелених насаджень, тим далі і значніше розповсюджується її вплив на верхні шари повітря. Дослідженнями встановлено, що щільна смуга насадженні піднімає рухому повітряну масу на висоту, яка відповідає восьмикратній висоті смуги і більш. Підйом рухомих повітряних мас вгору залежить від конструкції смуги насаджень і форми її поперечного перетину. Ажурна смуга з трикутною формою поперечного перетину піднімає повітряні маси набагато менше, ніж смуга, що не продається. Проте із збільшенням висоти ажурних смуг збільшується об'єм повітря, що проходить крізь фільтр з листя і гілок. Таким чином, у всіх випадках в санітарно-захисних зонах доцільні максимально високі смуги з швидкорослих дерев.

Ширина захисних смуг повинна забезпечувати добре їх провітрювання і не-велику витрату коштів на утримання і відхід; вони повинні бути ефективні не тільки влітку, але і взимку, в безлистому стані дерев. Ширина щільних смуг, що не проду ваються, — 22—25 м, вони звичайно складаються з 7—8 лав дерев і чагарників, відстань у рядах між деревами — від 1 до 3 м. Ширина ажурних смуг повинна складати 26—32 м і включати 7—10 рядів дерев і чагарників з відстанню у рядах між деревами 4—12 м і більш. Просвіти в ажурній смузі складають 35 % її об'єму.

Питання формування прямокутного поперечного перетину щільних смуг, що не продуваються, розв'язуються при проектуванні, а ажурні смуги трикутного поперечного перетину слідує не лише передбачати при проектуванні, але і формувати при догляді за зеленими насадженнями (проріджуванням).

Ефективність санітарно-захисної зони обумовлюється плануванням зелених насаджень. При цьому важливо вірно знайти відстань між захисними смугами: його необхідно визначати залежно від призначення санітарно-захисної зони.

По санітарним нормам цинковий завод відноситься до II класу шкідливості, і викидає в атмосферу гази,аерозолі, пил і шум.

При проектування санітарно – захисної зони враховуються розміри зони забруднення промислових підприємств і розриви від джерел промислових викидів в атмосферу.

Зоною забруднення вважається територія біля джерела забруднення, в межах якої приземний шар атмосфери забруднений шкідливими речовинами, які містяться в промислових викидах в концентраціях, що перевищують допустимі норми. Частина цієї зони забруднення, розміщена між границею підприємства і границею поселення, являється санітарно – захисною зоною. Ширина зони вираховується від міста викидів шкідливості.

Для підприємств II зони шкідливості установлена ширина санітарно – захисної зони 1000м.

Зонування території санітарно – захисної зони:

- озеленення – 40-60% її ширини;

- автодороги, тротуари, велосипедні доріжки – 10-30%;

- забудова, прокладення інженерних комунікацій 30 – 50%.

- мінімальна площа озеленення СЗЗ-40%

В санітарно – захисній зоні не допускається розміщення житлових будинків, дитячих і дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, лікувально – профілактичних і оздоровчих установ, стадіонів і спортивних площадок, садів і парків.

В межах санітарно-захисної зони для підприємства II класу шкідливості дозволяється розміщуватися нешкідливі промислові підприємства, мережі інженерних комунікацій, автобаз і т. д. Захисні деревяно-чагарникові насадження створюють в селітебні території, між промисловими підприємства і повинні займати площу не менше 40% ширини зони. Тому обрану схему СЗЗ ми зобразимо у графічній частині.