2. Озеленення виробничої зони

При благоустрої виробничої зони забезпечують раціональне використання території під дороги, пішохідні шляхи, місця відпочинку, інженерні мережі, майданчики відкритого складування, майданчики кранів, і інші потреби.Систему зелених насаджень на території підприємства складають укрупнені групи і масиви дерев, що зливаються з невеликими навколишніми природними гаями. Така система добре заглушає шум, зменшує швидкість вітру і тим самим перешкоджає розповсюдженні пилу на території, а також зв’язує крупні виробничі корпуса з природним ландшафтом

Загалом за характером використання розрізняють два типа виробничих зон.

Перший тип - на виробничій території знаходиться дуже мале число працівників. Прийоми планування, розміщення елементів благоустрою і вибір будівельних матеріалів в цьому випадку підпорядковані строго функціональним задачам. Номенклатура і насиченість елементів дуже обмежені і звичайно включають необхідні види транспортних покриттів, покриттів ґрунту, елементи освітлення. До складу матеріалів включаються вироби масового виготовлення, газостійкі види трав, дерев і чагарників. Озеленення має в основному партерний характер.

Для другого типа виробничих зон характерна велика насиченість людськими потоками. Ці зони мають велику номенклатуру елементів благоустрою. Вони включають в свій склад крім мікрокліматичних, функціональних і декоративних форм захисні екрани для ізоляції місць громадського користування від виробничих і транспортних щкідливостей і елементи, що забезпечують безпеку пішохідного руху.

У зв'язку з тим, що на території виробничої зони розміщуються най багатолюдніші цехи, особливої важливості набувають прийоми благоустрої, сприяючі оздоровленню навколишнього середовища. Тому при благоустрої найбільш багатолюдних ділянок велике застосування мають об'ємні форми зелених насаджень.

Наявність виробничих шкідливостей, таких, що поширюються по території зони або окремим її ділянкам, зумовлює вибір прийомів благоустрою відповідно до виду і розповсюдження цих шкідливостей. Щільність забудови виробничої зони в більшості випадків велика. Це спричиняє необхідність враховувати аеродинамічний режим території.

Ділянки при виробничих будівлях, найбільш типові для виробничої зони, звичайно обмежені дорогами і відмостками будівель, мають порівняно малу ширину і велику протяжність. Основні прийоми їх благоустрою - покриття газоном і використання різних композицій з нещільних посадок. При необхідності вводять захисні посадки.

Благоустрій ділянок при виробничих будівлях як правило, зв'язано з урахуванням розміщення тут безлічі інженерних комунікацій. Прокладення мереж в тунелях забезпечує ремонт мережі без порушення поверхні і додаткових експлуатаційних затрат. Вона дозволяє сконцентрувати багато мереж в одному місці і звільнити територію для посадки дерев і чагарників.

Безладне, розрізнене прокладання великого числа комунікацій в траншеях і непрохідних каналах на багатьох ділянках взагалі не дає можливості проводити посадку дерев і чагарників відповідно до норм.

Зовнішній вигляд виробничих зон можуть погіршити всілякі наземні комунікації. Якщо вони проходять на значній відстані від доріжок і інших точок огляду, то їх легко можна приховати за чагарниками або високими багаторічниками. У тому ж випадку, коли посадки перед трубопроводами зробити неможливо, вихід з положення дає застосування в'юнких рослин. Їх саджають, за комунікаціями на відстані, що допускається нормами для чагарників. Над мережами влаштовується каркас (металевий або дерев'яний), на який прямують стебла ліан.

Живоплоти при засипанні їх снігом дуже ушкоджуються, тому їх розміщують з відступом від краю доріг або майданчиків на відстані 1,5—2 м.

Для кращого розділення потоків руху транспорту між ними влаштовують розділові смуги, покриті газоном або що засаджуються чагарниками і деревами. На розвилці доріг для регулювання потоків автомобільного транспорту можна влаштовувати клумби, оформлені квітами або низьким чагарником.