- •Системи керування та підвіска автомобіля методичні вказівки
- •3. Підвіска (пружні елементи, напрямні пристрої, амортизатор) 50
- •3.7.1. Розрахунок напрямного пристрою балансирної підвіски 71
- •Загальні положення
- •1. Кермове керування
- •1.1. Задачі, які розв’язують під час проектування кермового керування.
- •1.2. Призначення, вимоги до конструкції та основна класифікація
- •1.3. Основні оціночні параметри
- •1.4. Кінематичний розрахунок кермового приводу
- •1.5. Навантаження, що діють на вузли кермового керування. Встановлення необхідності використання підсилювача
- •1.6. Розрахунок на міцність та стійкість деталей та вузлів
- •1.6.1. Розрахунок кермового вала
- •1.6.2. Розрахунок черв’ячно-роликового кермового механізму
- •1.6.3. Розрахунок гвинторейкового кермового механізму
- •1.6.4. Розрахунок кермового приводу
- •1.6.4.1. Розрахунок сошки та поворотних важелів
- •1.6.4.2. Розрахунок тяг
- •1.6.4.3. Розрахунок шарнірів
- •1.7. Розрахунок основних елементів гідропідсилювача
- •1.7.1. Розрахунок силового циліндра
- •1.7.2. Розрахунок гідронасоса
- •2. Гальмове керування
- •2.1. Задачі проектування гальмівного керування
- •2.2. Структура гальмівного керування сучасного автотранспортного засобу. Призначення його гальмівних систем і вимоги, що ставляться до них
- •Вимоги, що ставляться до гальмівних приводів, їхня класифікація. Обгрунтування вибору типу приводу
- •Вимоги, що ставляться до гальмівних механізмів, їхня класифікація і аналіз переваг та недоліків. Обгрунтування вибору типу гальмівних механізмів
- •2.5. Вибір принципової схеми гальмівного керування
- •2.6. Регулювання зазору у фрикційних парах гальмівних механізмів
- •2.7. Визначення необхідних значень гальмівних моментів на колесах атз
- •2.8. Вибір основних параметрів гальмівних механізмів
- •2.9. Розрахунок необхідних приводних сил, параметрів робочих процесів гальмівних механізмів та конструктивних параметрів приводних пристроїв
- •2.9.1. Гальмівні моменти, що створюються гальмівними колодками з одним та двома ступенями вільності
- •2.9.2. Гальмівний механізм без самопідсилення (рис. 2.2, а)
- •2.9.4. Гальмівний механізм з малим самопідсиленням, колодки якого мають два ступені вільності (рис. 2.2, в)
- •2.9.5. Гальмівний механізм з середнім самопідсиленням, колодки якого мають один ступінь вільності (рис. 2.2, г).
- •2.9.6. Гальмівний механізм з середнім самопідсиленням, колодки якого мають дві степені вільності (рис. 2.2, д).
- •2.9.7. Дискові гальмівні механізми (рис. 2.2, е)
- •2.10. Перевірочний розрахунок гальмівних механізмів на зношування та нагрівання
- •2.11. Розрахунок параметрів гідравлічного гальмівного приводу
- •2.12. Розрахунок деталей гальмівного механізму на міцність
- •(Пружні елементи, напрямні пристрої, амортизатор)
- •3.1. Задачі, що виконуються під час проектування підвіски
- •3.2. Призначення, вимоги до конструкції та основна класифікація
- •3.3. Розрахунок коливних параметрів та побудова характеристики підвіски
- •3.4. Розрахунок деформацій, навантаження та жорсткості пружних елементів
- •3.5. Розрахунок жорсткості та побудова нелінійної характеристики підвіски
- •3.6. Визначення основних конструктивних розмірів та розрахунок на міцність пружних елементів підвіски
- •3.6.1. Півеліптична листова ресора
- •Сортамент автомобільних ресорних штаб
- •Геометричні параметри листів ресори та складальні напруження в них
- •3.6.2. Циліндрична кручена пружина
- •3.6.3. Торсіон
- •Значення коефіцієнта ефективності і коефіцієнтів
- •3.6.4. Гумові пружні елементи
- •3.7. Розрахунок напрямних пристроїв підвіски Автономні напрямні пристрої використовуються в балансирних або незалежних підвісках.
- •3.7.1. Розрахунок напрямного пристрою балансирної підвіски
- •Зусилля, що діє на верхню штангу
- •3.7.2. Розрахунок трапецієподібного напрямного пристрою незалежної підвіски
- •3.8. Розрахунок амортизатора
- •Список літератури
- •Кафедра автомобілебудування
- •V lp.Com.Ua, ел. Пошта: vmr@vlp.Com.Ua
1.5. Навантаження, що діють на вузли кермового керування. Встановлення необхідності використання підсилювача
Навантаження, що діють на вузли кермового керування, можна визначити двома шляхами:
з боку керма, задаючись максимальним розрахунковим зусиллям на ньому;
з боку керованих коліс за максимальним опором їх повороту на місці по сухій жорсткій опорній поверхні.
Другий
шлях встановлення навантажень на вузли
кермового керування, особливо на вузли
кермового приводу та сошку, вважають
доцільнішим. Момент опору повороту
керованих коліс
складається із моменту сили опору
кочення колеса відносно осі шворня
,
моменту сили тертя ковзання по опорній
поверхні
,
що виникає внаслідок різних віддалей
елементів плями контакту шини від осі
шворня, та стабілізуючого моменту
, (1.5.1)
де
– коефіцієнт опору кочення, f
=
0,015...0,018;
– коефіцієнт зчеплення,
= 0,8;
– навантаження на керовану вісь;
– плече обкатки; b
– усереднене плече дії сили ковзання;
– поперечний та поздовжній кути нахилу
шворня;
– середні кути повороту внутрішнього
та зовнішнього керованих коліс (приймають
такими, що дорівнюють половині відповідних
максимальних кутів повороту).
Плече обкатки визначається як:
,
де
– довжина цапфи - віддаль від осі шворня
до центра керованого колеса;
-
статичний радіус колеса,
– розвал колеса,
=
1...1,50.
Усереднене плече дії сили ковзання
де
– вільний радіус колеса.
У
виконаних конструкціях
=
(0,07...0,15)(
),
тому враховуючи це, можна використовувати
спрощену формулу для розрахунку
. (1.5.2)
За розрахованим значенням моменту опору повороту керованих коліс визначаються тангенціальне зусилля на ободі керма Fк та відповідне йому зусилля на сошці Fc, що необхідне для створення цього моменту:
(1.5.3)
де
– радіус керма (
= 190...210 мм для легкових автомобілів,
= 220...275 мм – для вантажних автомобілів
і автобусів);
– довжина сошки.
Розраховане
за формулою (1.5.3) навантаження на сошку
Fc
є статичним. Під час руху дорогою з
нерівним мікропрофілем, коли виникають
удари в керовані колеса, а також під час
гальмування на дорозі з різними
коефіцієнтами зчеплення під керованими
колесами деталі кермового приводу та
сошки сприймають динамічне навантаження,
яке враховується коефіцієнтом
динамічності
.
Конкретне значення коефіцієнта
динамічності вибирають залежно від
типу автомобіля та умов його експлуатації.
Розраховане за формулою (1.5.3) навантаження на кермі порівнюється із нормативними значеннями, встановленими для легкових та вантажних автомобілів, враховуючи умову забезпечення легкості керування. Якщо необхідне навантаження на кермі перевищує нормативні відповідні значення (150...200 Н – для легкових автомобілів і 400 Н – для вантажних автомобілів), то використання підсилювача кермового керування є обов’язковим. Інакше використання підсилювача не є обов’язковим, однак можливим з погляду підвищення комфортності та безпеки руху.
Під
час розрахунку навантажень на елементи
кермового керування за першим шляхом
розрахункове навантаження визначається
за максимально можливим тангенціальним
зусиллям, яке може бути прикладене до
ободу керма
=
= 500 Н. За відсутності підсилювача за
цим зусиллям визначаються навантаження
на всі елементи кермового керування.
За наявності підсилювача розрахунок
навантажень на елементи кермового
керування повинен бути диференційованим.
Коли
гідропідсилювач вмонтований в кермовий
механізм, навантаження на всі силові
елементи (за винятком кермового вала)
формується з врахуванням їх розміщення
під дією граничного зусилля на кермі
і зусилля силового циліндра підсилювача
при максимальному тискові робочої
рідини
.
Коли силовий циліндр підсилювача
розміщений в кермовому приводі,
навантаження в елементах, розміщених
між кермовим валом і силовим циліндром,
визначають по
,
а в елементах, розміщених за силовим
циліндром, – у разі одночасної дії
зусиль
.
Максимальне зусилля, що створюється
силовим циліндром гідропідсилювача,
визначається як:
,
(1.5.4)
де
– ККД силового циліндра,
= 0,95...0,96;
– активна площа поршня силового циліндра;
– максимальний тиск, що створюється
гідронасосом підсилювача,
= 5...7 МПа.
