Висновки

• Питання, що стосуються смертної кари, завжди займала особливе місце в суспільній свідомості. Протягом будь-якого періоду вона була приречена на особливу увагу і не знала меж суспільного інтересу. Смертна кара завжди була явищем соціальним, це особливий культурний і соціально-психологічний феномен, якому зовсім не випадково присвячена значна кількість наукових праць юридичного, історичного, психологічного та філософського спрямування.

• Проблема смертної кари - справді загальний алерген. Подискутувати з приводу застосування смертної кари може кожен, однак грамотно обґрунтувати свою позицію вдається одиницям. І в психологічному плані, і історично ставлення людей до смертної кари багато в чому обумовлено тим, що в основі її застосування лежить принцип відплати - найдавніший звичай помсти, часто пов'язується з принципом таліона. А вже по способам позбавлення життя собі подібних людство здавна проявляло особливу фантазію, розмах і винахідливість - не дарма страти завжди збирали юрби людей. Громадський інтерес до проблеми смертної кари завжди характеризувався своїми «припливами і відпливами» - часом бурхлива дискусія на цю тему загасає, а потім спалахує з новою силою. Припливи, як правило, виникають в періоди смути, нестабільності в суспільстві, на історичних переломах,в період "великих змін", коли закони вже не працюють, а вакханалія насильства все більше стає явищем буденним. Прагнучи повернути нормальний перебіг життя, люди замість протесту проти нездатності влади протистояти розгулу злочинності часто звертаються до найрадикальніших ідей, серед яких ідея смертної кари традиційно є найбільш привабливою. Полеміка в будь-якому суспільстві з цього приводу завжди ведеться надзвичайно емоційно, оскільки часто вчиняються злочини, які вражають своєю важко жорстокістю і викликають у пересічних громадян шок. На основі цього навіть у деяких вчених-юристів народжуються ультрарадикальних ідеї, несумісні з елементарними нормами правової держави.

• Дослідивши соціологічні опитування, що стосуються смертної кари як виду покарання за останні роки та праці науковців можна узагальнити аргументацію прихильників та противників найжорстокішого виду покарання:

Аргументи «за» законодавче закріплення виду покарання у вигляді смертної кари:

• Смертна кара – це ефективнийзасіб, що запобігає проявам злочинності.

• Опитування громадської думки свідчить що більша половин громадян України виступає за смертну кару.

• Вартість утримання довічних в'язнів коштує порядка 14 тис. грн.

• Засуджені на довічне ув'язнення мають право бути помилуваними.

• Смертна кара є ефективним засобом попередження злочинів.

• Катехізис визнає смертну кару соціально легітимною.

• Запобігання повторного вчинення злочину засудженим.

• Статистика свідчить про низький рівень запобігання злочинів за допомогою існуючих мір покарання.

• Відплата за вчинене.

Аргументи «проти» застосування смертної кари

• Людське життя є благом непорушним і невідчужуваним, тому смертна кара несправедлива.

• Смертна кара не є ефективним методом залякування.

• Протокол Європейської конвенції про права людини, що набув чинності 1 липня 2003 року, передбачає цілковите скасування страти.

• Помилки та несправедливість в судових процесах відбирають життя невинних людей.

• Релігійні переконання.

• Смертна кара перешкоджає можливості реабілітації.

• Відсутність відповідальних за вбивство.

• Смертна кара передбачає в собі катування.

• Аналіз генезису інституту смертної кари на українських землях дозволяє зробити висновок, що ідея смертної кари ніколи не належала українському народу. Такий спосіб покарання не був характерним для України. Перші вітчизняні письмові правові джерела надавали перевагу грошовим компенсаціям втрат. Смертна кара як вид покарання, була чужою правовому світогляду нашого народу, як неприйнятним для нього було жорстоке ставлення до злочинця взагалі.

Смертна кара як вид покарання був впроваджений в українську правозастосувальну практику іноземними нормативними актами, в тому числі Російським імперським законодавством. Що стосується періодів революційних рухів і політичної нестабільності, то в історії не лише нашої держави, але й практично всіх інших країн світу, виключна міра покарання нерідко з'являлась як наслідок політичної боротьби в суспільстві. В радянському періоді українська держава продемонструвала в боротьбі зі злочинністю своє безсилля і слабкість, а компенсувати це намагалася тотальним застосуванням смертної кари до своїх громадян.

• Досвід показує, що страти роблять жорстокими тих, хто пов'язаний із цим процесом. Немає жодних доказів того, що застосування смертної кари призводить до зменшення рівня злочинності. В багатьох країнах вона часто використовується проти бідних, расових або етнічних меншин. Використовується найсуворіше покарання і як інструмент політичних репресій. Непоодинокі випадки, коли смертні вироки виносяться і виконуються цілком свавільно. Виконаний смертний вирок скасувати неможливо, що неминуче призводить до смерті невинних людей.

• Феномен смертної кари в США викликає подив у значної кількості фахівців з кримінології та соціології. Адже у демократичній та розвиненій державі – США, правопорядок якої більшість держав можуть ставити собі в приклад, по сьогоднішній день законодавець в окремих штатах передбачає смертну кару як вид покарання, в той час, коли усі демократичні держави не лише скасували але й вважають її застосування на сучасному етапі варварством і деградацією.

Дослідивши історію та практику застосування смертної кари в США, вдалося прийти до висновку, що ця міра покарання зберігається як символ громадського обурення проти виключно високого розмаху злочинності. Причому в умовах демократії цей символ набуває одіозну значимість. Враховуючи вищенаведене, в найближчому май­бутньому смертна кара в США наврядчи буде скасована або визнана неконституцій­ною. Тим не менш, не можуть не радувати дані, які свідчать, що в останні роки кількість страт і смертних вироків у США помітно скоротилося.

• На сьогоднішній день спостерігаються наступні тенденції, щодо скасування смертної кари у світі:

• поширення відміни смертної кари.

• скорочується число смертних страт в цивілізованих країнах.

• значно звужується коло злочинів, за вчинення яких передбачається можливість винесення смертних вироків.

• скорочується коло осіб, яким можуть бути винесені смертні вироки.

• Міжнародні норми в галузі дотримання прав людини забороняють застосування смертної кари до осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку на момент вчинення злочину.

• Держава, "заволодівши" багатьма правами людини і громадянина, звівши їх до мінімуму, і сьогодні в ролі засобів забезпечення багаточисельних заборон і зобов'язань широко використовує саме відповідальність і покарання (і чим вони жорстокіші, тим краще для даної системи). В результаті такого регламентування життєдіяльності людини виникла і вкоренилася соціально-психологічна і політико-правова інфантильність громадян. Сформувалось уявлення про те, що саме держава буде вирішувати всі основні проблеми суспільства, в тому числі і проблему боротьби зі злочинністю, використовуючи при цьому достатньо жорстокі засоби.

На превеликий жаль, саме такі ідеї, засновані в першу чергу на емоціях людей, відверто експлуатують політики. У всі часи і всюди вони висувають гасло "Зараз не час прикриватися гуманістичними ідеями! ". Вони розуміють, що смертна кара – найдавніший інститут і вже в силу цього його вплив на масову свідомість має величезну силу. Прориваючись до влади, вирішуючи свої нагальні завдання або ж просто бажаючи нагадати про себе, вони не думають про те, що використовувати смертну кару для дрібного політиканства - все одно, що розкочегарювати сплячий Везувій для приготування ранкової кави. "До моменту поки політики не при владі, вони не замислюються над тим, що в силу своєї психологічної природи тема смертної кари відволікає увагу суспільства від проблем більш складних і важливих. Ще гірше, коли цю тему експлуатують свідомо, коли на цих струнах грають ті, хто при владі.

• На мій погляд, немає аргументів переконливіших на користь твердження про те, що суспільство не в змозі знайти інших засобів, крім застосування смертної кари, щоб висловити своє засудження злочину. Як свідчить досвід країн, де смертна кара скасована, досить суворе покарання, узгоджується з міжнародними стандартами прав людини, може цілком адекватно продемонструвати осуд суспільством конкретних злочинів. На відміну від смертної кари ці види покарання, не пов'язані з позбавленням засудженого життя, відбивають цінності суспільства, а не цінності вбивці.

Україна від часу проголошення незалежності стала складовою частиною міжнародної системи захисту прав людини, взяла на себе певні міжнародні зобов’язання , зокрема в рамках європейської системи захисту прав людини (включаючи повну відмову від застосування смертної кари). Норми конституційного права врегулювали процедуру входження держави у міжнародно-правову систему захисту прав людини та встановили особливості застосування міжнародних стандартів у національній правовій системі.

У будь-якому випадку, смертна кара не захищає суспільство, а відволікає увагу від усвідомлення гострої необхідності розробити досконаліші та дієвіші методи захисту, які в той же час служили б зміцненню та розвитку поваги до прав і життя людини. Застосування смертної кари створює видимість прийняття ефективних і невідкладних заходів, ілюзію завершеності. Але єдине, до чого може призвести застосування смертної кари в третьому тисячолітті, так це відвернути суспільство від пошуку реально гуманніших, в той же час, досконалих та не менш ефективних заходів по боротьбі зі злочинністю. Саме тому, будь-які розмови про можливість відновлення в законодавстві України інституту смертної кари безпідставними та безперспективними.