5.2. Форми державного устрою та державного правління.

Історично склалось 2 форми державного правління: монархія, республіка.

Монархія – форма держави, в якій джерелом державної влади вважається монархія, його влада передається спадково і не залежить від волі виборів.

Розрізняють: абсолютну монархію (Саудівська Аравія, Катар). Характеризується всевладдям голови держави. Конституційна монархія – повноваження монарха обмежені конституцією (Британія, Іспанія).

Поділяється на: дуалістичну (монарх наділений здебільшого виконавчою владою), парламентську – монарх, хоча і вважається головою держави, але виконує чисто представницькі ф-ї.

Різновиди республіканської форми правління:

1)президентська – президента обирають всезагальним прямим голосуванням. Президент виконує одночасно ф-ї глави держави влади і виконавчої влади. Уряд не має самостійного статусу. Президент наділений правом вето.

2)парламентська – істотними ознаками є дуалізм виконавчої влади, співіснування двох владних інститутів.

3) республіка змішаного типу (Україна, Франція, Португалія)

За устроєм держави бувають: унітарні, федеративні, конфедеративні.

Унітарною є ці цілісно єдина держава, частини якої не мають ознак державності, суверенності а постають лише адміністративно-територіальними одиницями, які не володіють ніякою політичною самостійністю.

Ознаки унітарної держави – єдина конституція, єдина система вищих органів державної влади, єдина управлінська система, єдине громадянство.

Федерація – форма державного устрою країни, яка утворилась на основі обєднання в союз державних політичних утворень, які мають визначений обсяг самостійності в різних сферах суспільного життя.

5.3. Правова держава ы громадянське суспільство.

Правова держава - це тип держави, основними ознаками якої є : верховенство права і правового закону; поділ влади на основі конституції (закону), юридична рівність всіх громадян, правовий захист особи, рівність людини і держави.

Сутність правової держави полягає у тому, що держава зв'язана правом, влада організована правом, може здійснюватись лише у правових межах і формах.

У структурному відношенні правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють правове функціонування громадянського суспільства.

Згідно з ідеєю правової держави громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом, держава може робити тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним і має ґрунтуватися на презумпції невинності особи. Для правової держави найважливішим є панування права у формі законів у взаєминах між державою та людиною. Причому права людини повинні мати пріоритет над правами будь-якої спільноти (наші, класу), а права нації мають бути пріоритетними над правами держави.

Громадянське суспільство - продукт буржуазної епохи, ринку і демократії, сфера вільної гри приватновласницьких інтересів і індивідуалізму. Воно формується здебільшого знизу, як результат розкріпачення індивідів, їхнього перетворення з підданих держави у вільних громадян-власників, готових взяти на себе господарську і політичну відповідальність.

Громадянське суспільство має складну структуру. Воно включає господарські, економічні, сімейні, релігійні і правові відносини, мораль і політичні відношення між індивідами як первинними суб'єктами політичного життя, партіями, групами інтересів та ін.

На відміну від держави, в громадянському суспільстві панують не вертикальні, а горизонтальні зв'язки, відношення конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами.

В сучасних умовах провести чітку грань між громадянським суспільством і державою достатньо складно. Але не дивлячись на це, розподіл на громадянське суспільство і державу не втратив своєї актуальності і служить передусім своєчасному відкриттю і запобіганню тоталітарних тенденцій, забезпеченню суверенітету народу по відношенню до влади, свободи особи.

Для посттоталітарних країн формування громадянського суспільства являє собою необхідну умову їх переходу до ринку і правової державності.