Кодекси:

- ГК (ст. 292) визначає:

а) лізинг як різновид господарської діяльності, що спрямована на інвес­тування власних чи залучених фінансових коштів і здійснюється на підставі договору лізингу;

б) договір лізингу, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) пере­дає у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначе­ний строк майно, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодер­жувачем періодичних лізингових платежів;

в) види лізингу (фінансовий та оперативний); зворотний, пайовий, між­народний - за критерієм форм здійснення лізингу (ч. 2 ст. 292 ГК);

г) вимоги до майна, що може надаватися у лізинг: нерухоме та рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (крім земельних ділянок, інших природних об'єктів, цілісних май­нових комплексів державних і комунальних підприємств та їх структурних підрозділів);

д) необхідність погодження з уповноваженим органом (органом, уповно­важеним управляти відповідним майном) передання у лізинг майна, що є дер­жавною або комунальною власністю;

- ЦК (ст. 806-809 гл. 58) - більш ґрунтовно регулює договір лізингу, визначаючи його поняття, види - прямий та непрямий, відповідальність продавця (постачальника) предмета лізингу, а також ризики сторін за договором лізингу в разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу); крім того, ч. 2 ст. 806 ЦК пе­редбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про до­говір оренди (ст. 759-786 ЦК) з урахуванням особливостей договору лізин­гу, встановлених законом (тобто статей 806-809 ЦК, ст. 292 ГК, Закону України «Про фінансовий лізинг» та інших актів вищої юридичної сили);

- Кодекс торгового мореплавства України від 23.05.1995 р. (ст. 215- 221 регулюють договір лізингу морського судна);

- ПК України містить ознаки фінансового та оператив­ного лізингу, визначаючи їх як операції та передбачаючи особливості їх опо­даткування (ст. 14);

Закони:

- Закон України від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне ре­гулювання ринків фінансових послуг» - визначає фінансовий лізинг як різно­вид фінансових послуг (ст. 4);

- Закон України «Про фінансовий лізинг» (в ред. від 11.12.2003 р.) - регулює відносини, пов'язані з договором фінансово­го лізингу;

- Закон України від 11.01.2006 р. «Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг» (Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р. (м. Оттава));

укази, Президента України, в т.ч. від 23.02.2001 р. № 111/2001 «Про до­даткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі еконо­міки», яким було передбачено створення Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» з метою сприяння структурній перебудові аграрного секто­ру економіки, забезпечення ефективного функціонування сільськогосподар­ського виробництва в умовах ринкової економіки та розвитку конкурентного середовища на ринку послуг з технічного обслуговування сільськогосподар­ської продукції та покладення на КМУ відповідних обов'язків щодо затвердження: а) статуту НАК «Украгролізинг» (основними завданнями якої мали стати: організація та здійснення інженерного та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств; здійснення відповідно до законодавства всіх форм і видів лізингової діяльності; сприяння залучен­ню інвестицій для виконання державних програм у галузі інженерного та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва; надання сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності послуг, пов'язаних з виконанням механізованих сільськогосподарських робіт, ор­ганізацією використання сільськогосподарської техніки на умовах оренди, технічного обслуговування цієї техніки, впровадженням прогресивних тех­нологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції); б) складу спостережної ради цієї компанії; а також щодо в) забезпечення формування статутного фонду HAK; г) визначення відкритих акціонерних товариств, па­кети акцій яких закріплюються в державній власності та передаються до ста­тутного фонду HAK та ін.;

постанови КМУ (передбачають створення дер­жавних/національних лізингових компаній і підприємств, затвердження їх статутів, а також порядок використання коштів державного бюджету на дер­жавні програми щодо розвитку лізингу):

від 16.10.1997 р. № 1144 «Про лізингову компанію «Украгромашінвест»;

від 07.03.1998 р. № 286 «Питання лізингової компанії «Украгромашінвест»;

від 08.06.1998 р. № 840 «Про утворення лізингової компанії «Укртранслізинг»;

від 19.02.1999 р. № 225 «Про утворення Державного лізингового підпри­ємства «Украгролізинг»;

від 10.05.1999 р. № 781 «Про затвердження Статуту Державного лізинго­вого підприємства «Украгролізинг»;

від 22.12.1999 р. № 2347 «Питання лізингової компанії «Украгромашінвест»;

від 11.04.2001 р. № 354 «Про утворення Національної акціонерної компа­нії «Украгролізинг»;

від 10.12.2003 р. № 1904 «Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу»;

від 14.03.2004 р. № 469 «Про затвердження Порядку використання ко­штів державного бюджету, які виділяються на надання кредитів для здій­снення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки»; та ін.

розпорядження КМУ:

від 14.08.2001 р. № 370-р «Про створення державного лізингового фонду для поновлення морського і річкового флоту»;

від 27.09.2007 р. № 804-р «Про утворення державного лізингового підприємства «Укравіалізинг»;

відомчі нормативно-правові акти:

- Примірний договір фінансового лізингу, затв. наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 р. № 59;

- Примірний інноваційний договір, який передбачає застосування фінан­сового лізингу, затв. наказом Міністерства України у справах науки і техно­логій від 03.03.1998 р. № 59 «Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів»;

- Положення про порядок організації та проведення конкурсу на участь ві­тчизняних та іноземних інвесторів у заснуванні лізингової компанії, затв. на­казом Міністерства транспорту, Міністерства промислової політики і Фонду державного майна України від 17.09.1998 р. № 371/321/1777 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення конкурсу на участь вітчизняних та іноземних інвесторів у заснуванні лізингової компанії «Укртранслізинг»;

- постанова Прав­ління НБУ від 24.03.1999 р. № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями»;

- наказ Міністерства транспорту України від 17.05.1999 р. № 260 «Про затвердження Порядку укладання договорів страхування морських суден, що перебувають у державній власності і передаються судновласниками у фрахт, оренду, лі­зинг»;

- наказ Мініс­терства аграрної політики України від 27.07.2005 р. № 347 «Про Порядок визначення на конкурсних засадах виконавців робіт з ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, що вилучені з фінансового лізингу в лізингоотримувачів, визнаних банкрутами, або таких, що порушили договір лізингу»; та ін.

Укладена в Оттаві 28.05.1988 р. Конвенція «Про міжнародний фінансо­вий лізинг», до якої Україна приєдналася в 2006 р., регулює відносини з міжнародного фінансового лізингу і ви­значає: сферу застосування Конвенції; права та обов'язки сторін за договором міжнародного фінансового лізингу; умови дії Конвенції на території держав, що її підписали, й інші положення.

3. Відносини щодо лізингового інвестування є складними, оскільки в них беруть участь різні категорії осіб:

1) виробник устаткування/обладнання (і відповідно - його продавець чи постачальник і водночас особа, що забезпечує ремонт і технічне обслуговування предмета лізингу),

2) покупець устаткуван­ня/обладнання, який набуває його з метою передачі на умовах договору лізингу, виступаючи як лізингодавець,

3) лізингоодержувач - особа, яка отримує на підставі договору лізингу необхідне йому устаткування/обладнання (яке може бути ним замовлене у лізингодавця з метою придбання у виробника/по­стачальника).

Відносини між цими особами опосередковуються різноманіт­ними договорами, основними серед яких є:

- договори купівлі-продажу, поставки устаткування/обладнання, що укладаються між виробником (продавцем, постачальником) і лізингоодержу­вачем;

- договори лізингу;

- договори на ремонт та технічне обслуговування переданого на умовах лізингу майна (можуть укладатися між виробником та лізингоодержувачем).

Разом з тим ключовим у лізингових відносинах, що віддзеркалює їх спе­цифіку, є договір лізингу, поняття та основні ознаки якого містяться в ст. 292 ГК, ст. 806 ЦК, а фінансового лізингу - в Законі України «Про фінансовий лі­зинг».

Міністерством України у справах науки і технологій (наказ від 03.03.1998 р. № 59) затверджено два примірні договори - фінансового лізингу й інновацій­ного договору, який передбачає застосування фінансового лізингу.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що нале­жить лізингодавцю на праві власності чи праві повного господарського відання і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем і продавцем (постачальником).

Предметом договору лізингу може бути майно з такими ознаками: неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що відповідно до законо­давства належить до основних фондів, не заборонена законом до вільного обі­гу на ринку і щодо якої немає обмежень про передачу в лізинг.

Договір фінансового лізингу має характерні риси, що дозволять відокремити його не лише від договору оренди, а й від оперативного лізингу, зокрема:

1) спеціальне правове регулювання - Закон України «Про фінансовий лізинг», ст. 1 якого містить визначення договору фінансового лізингу: «за договором фі­нансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встанов­лених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користу­вання лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)»;

2) строк договору - не менше 1 року;

3) суб'єктами фінансового лізингу можуть бути:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користу­вання предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право воло­діння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізинго­давець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізин­гоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього до­говору лізингу;

4) істотними умовами договору фінансового лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування пред­метом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів (можливість включення до них:

а) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платежу як винагороду лі­зингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсації відсотків за кредитом;

г) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням до­говору лізингу);

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягну­то згоди (умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу, про прискорено амортизацію предмету лізингу, умови страхування предмета лі­зингу, купівлі предмета лізингу лізингоодержувачем та ін.);