Тема 11. Лізингове інвестування

1. Поняття та ознаки лізингового інвестування.

2. Правове забезпечення лізингового інвестування.

3. Порядок укладення договору фінансового лізингу.

Самостійно:

1. Поняття та види лізингу.

2. Об’єкти та суб’єкти лізингового інвестування.

3. Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору фінансового лізингу.

1. Лізингове інвесту­вання, з одного боку, пов'язано з розвитком інноваційної діяльності та, відповідно, впровадженням інновацій при виробництві різноманітного устат­кування та обладнання для всіх сфер економіки, а з іншого - значною його вартістю, що унеможливлює для багатьох суб'єктів господарювання придбан­ня його на підставі договорів купівлі-продажу, поставки. Компромісним варіантом, який дозволяє використовувати новітнє устаткування (обладнання) без тягаря сплати його повної вартості та технічного обслуговування (ремонту), що потребує спеціальних знань і навичок, став лізинг. А його інвестиційно-інноваційні можливості дозволяють виділити й окрему економіко-правову форму інвестування - лізингове інвестування.

Лізинг можна визначити - як спосіб інвестування, що прискорює оновлення та модернізацію матеріально-технічної бази (тобто має іннова­ційний характер), виділяє такі основні функції лізингу, що віддзеркалюють його переваги й особливості: фінансову, виробничу та збутову.

Фінансова функція проявляється багатопланово, оскільки є вигідною для всіх основних учасників лізингових відносин:

- для продавця устаткування, що призначене для передачі на умовах дого­вору лізингу, - це можливість одержати ринкову вартість устаткування від лізингодавця (лізингової компанії) як своєрідного посередника між виробником (продавцем) і споживачем (користувачем) устаткування;

- для лізингодавця - це вигідний спосіб інвестування в основні фонди з ме­тою отримання прибутку від їх передачі на підставі договору лізингу;

- для лізингоодержувача - це можливість експлуатації устаткування без значних витрат на його купівлю; крім того, за фінансового лізингу лізингоодержувач має можливість викупу предмета лізингу (з розстроченням платежу).

Виробнича функція полягає в можливостях застосування у виробництві найсучаснішого устаткування на умовах договору лізингу без витрат на його придбання та загрози швидкого морального старіння, що є актуальним у су­часних умовах стрімкого науково-технічного оновлення засобів виробництва, їх значної вартості та швидкого морального зношення. Зазначена функція за­безпечує використання найсучаснішого устаткування навіть на сезонних, а також тимчасових роботах, потреба в яких виникає у суб'єктів господарювання час від часу, а тому придбання необхідного для їх здійснення устаткування є невигідним.

Функція збуту забезпечує виробникові сучасного (і зазвичай - дорогого) устаткування більш широкі можливості щодо його реа­лізації (і відповідно - отримання прибутку) завдяки розширенню кола спожи­вачів за рахунок лізингових компаній (проміжний споживач - посередник) і безпосередніх споживачів - суб'єктів господарювання, що отримують від устаткування на підставі укладеного з лізинговою компанією договору лізин­гу. Крім того, у більшості випадків виробник отримує можливість технічного обслуговування такого устаткування, що також забезпечує йому одержання прибутку від надання відповідних послуг як різновиду товару.

Лізингу також притаманна інноваційно-інвестиційна функція, яка про­являється в можливості учасників цих відносин вкладати кошти в створен­ня (виробник предмета лізингу), придбання (лізингодавець) та користування (лізингоодержувач) зазвичай сучасного устаткування (обладнання) з метою отримання прибутку та оновлення асортименту своєї продукції (виробник) чи своєї матеріально-технічної бази (лізингодавець та лізингоодержувач).

Термін «лізинг» походить від англійського «lease», що означає: 1) оренда; здавання в найом; 2) брати (здавати) в найом (оренду). Однак лізинг не можна ототожнювати зі звичайною орендою, хоча зміст цих понять частково збіга­ється.

Разом з тим лізинг має істотні особливості:

1) на умовах лізингу в користування може передаватися не будь-яке майно, а лише з певними ознаками:

- так зване тілесне майно, тобто речі (неру­хомі, крім земельних ділянок, та рухомі),

- індивідуально визначені,

- призначені для використання як основні (виробничі) фонди,

- не заборо­нене законом до вільного обігу на ринку і

- щодо яких не встановлення обмеження про передачу їх у лізинг.

Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК, не мо­жуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних і комунальних підприємств та їх структурних підрозділів;

2) учасниками лізингового інвестування є:

- виробник (постачальник) майна, що надається на умовах договору лізингу;

- лізингодавець - особа, яка на­дає майно в користування нерідко з обов'язком його технічного обслуговування та ремонту, а також - наступного продажу переданого на умовах договору лізингу майна лізингоодержувачем;

- лізингоодержувач - особа, що набуває в користування замовлене нею майно у лізингоодержувача з можливістю (або без неї) викупу такого майна та його технічного обслуго­вування і ремонту; за оперативного лізингу, що поширений в АПК та в інших галузях економіки, для яких характерними є сезонність робіт, лізингоодержувач безпосередньо має справу з лізин­говою компанією, яка володіє (зазвичай на праві власності) відповідною технікою (устаткуванням) і надає її в користування, забезпечуючи додат­кові послуги (технічне обслуговування, ремонт);

3) відносини між лізингодавцем і лізингоодержувачем опосередковуються за допомогою договору лізингу, а між виробником (постачальником) пред­мета лізингу та лізингодавцем - за допомогою договорів купівлі-продажу, поставки, технічного обслуговування проданого (поставленого) майна);

4) технічне обслуговування та ремонт майна, переданого лізингоодержувачу на умовах лізингу, зазвичай здійснюється виробником (постачальником, продавцем) цього майна на підставі договору з лізингодавцем;

5) лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця забезпечення ре­монту та технічного обслуговування отриманого на умовах лізингу майна виробником (постачальником, продавцем), і лізингодавець повинен за­безпечити надання таких послуг, у т.ч. уклавши відповідний договір з виробником (постачальником, продавцем).

Фінансовому лізингу (має найбільші інвестиційні можливості) притаманна низка додаткових характерних ознак, що відрізняють його від оренди майна:

1) можливість замовлення лізингоодержувачем у лізингодавця устаткуван­ня (обладнання) відповідно до наданої специфікації з метою його придбан­ня у виробника (продавця/постачальника);

2) наявність 3 учасників лізингових відносин:

- виробника (постачальника, продавця) устаткування (обладнання),

- покупця цього устаткування, який одночасно виступає як лізингодавець,

- лізингоодержувача, який на підставі договору лізингу отримує у користування устат­кування (обладнання), що на його замовлення лізингоодержувач придбав у виробника (постачальника, продавця);

3) значний строк (не менше 1 року) договору лізингу;

4) перспектива наступного викупу лизингоодержувачем отриманого в лізинг майна за наявності відповідних умов у договорі, хоча можливість користу­вання предметом лізингу не пов'язується з повною оплатою його вартості, оскільки це може відбутися через значний проміжок часу, а, отже, поді­бний викуп є менш обтяжливим для лізингоодержувача, ніж набуття тако­го майна на підставі договору купівлі-продажу чи поставки, та ін.

Таким чином, лізинг є своєрідним поєднанням елементів оренди, купівлі-продажу, доручення, кредитування, технічного обслуговування.

Поняття «лізинг» використовується в таких основних значеннях:

1) лізингова діяльність як вид комерційної господарської діяльності - комплексна господарська діяльність, що включає:

- виробництво та/або придбання (за власною ініціативою чи на замовлення лізингоодержувачів) устаткування (предмета лізингу) на підставі відповідних договорів (купівлі-продажу, поставки, підряду);

- передання майна на умовах до­говору лізингу лізингоодержувачам;

- організацію ремонту та технічно­го обслуговування предмета лізингу на підставі укладених з виробником відповідних договорів; найчастіше здійснюється лізинговими підприєм­ствами (як унітарного, так і корпоративного типу), що спеціалізуються на лізинговій діяльності: організація лізингової діяльності кількох (ба­гатьох) лізингових підприємств здійснюється холдинговими компаніями (напр., державні/національні лізингові компанії «Украгромашінвест», «Укртранслізинг», HAK «Украгролізинг»).

2) лізингові операції - дія або комплекс дій щодо надання устаткування на договірних засадах у лізинг; можуть здійснюватися не лише суб'єктами лізингової діяльності, а й іншими суб'єктами господарювання чи навіть суб'єктами інших видів суспільної діяльності, якщо в користування на підставі договору лізингу надається майно, що відповідає встановленим законом вимогам щодо об'єкта лізингу;

3) договір лізингу (опосередковує і лізингову діяльність, і лізингові опе­рації), відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користу­вання майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачаль­ника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі);

4) лізингові відносини - вид суспільних відносин, що регулюються правови­ми актами/документами (законом і договором/договорами), виникають на договірних засадах за участю обов'язкових учасників (лізингодавця і лізингоодержувача, а при фінансовому лізингові - ще й виробника/про­давця устаткування, що передається в користування лізингоодержуваче­ві) та факультативних (страховиків, фінансових установ, перевізників та ін.); змістом цих відносин є зобов'язання їх учасників, визначені законом і договором/договорами (лізингу, купівлі-продажу, технічного обслуго­вування та ін.); лізингові відносини можуть виникати як у процесі лізин­гової діяльності лізингових компаній (професійних лізингодавців), так і здійснення лізингових операцій (у т.ч. на непрофесійних засадах).

5) економіко-правова форма інвес­тування, що характеризується специфічним правовим режимом та охоплює вищенаведені поняття лізингу.

Ефективність лізингового інвестування значною мірою залежить від виду лізингу, який при цьому застосовується.

Єдиної точки зору щодо класифікацій лізингу немає ні в науковій літера­турі, ні в законодавстві. Найбільш поширеними є такі класифікації:

Ст. 806 ЦК за критерієм участі лізингоодержувача у визначенні продав­ця (виробника) та специфікації предмета лізингу розрізняє:

- прямий лізинг - передбачає передання на умовах лізингу майна, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізин­гоодержувачем;

- непрямий лізинг - на підставі договору лізингу передається майно, що було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальни­ка) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов; на практиці застосовується також так званий зворотній лізинг, при якому про­давець одночасно є лізингодавцем.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ч. 2 ст. 292 ГК). Разом з тим ГК не містить ознак цих видів лізингу.

Згідно з п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України:

- оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

- фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в ред. від 11.12.2003 р.) фінансовим є лізинг, що передбачає набуття лізингодавцем у власність річ (устаткування, обладнання) у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізин­гоодержувачем специфікацій та умов і передання її в користування лізинго- одержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов (п. 14.1.97 ст. 14 ПК України):

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

- майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Оперативний лізинг - це такий вид лізингу, що передбачає передання лізингодавцем належного йому індивідуально визначеного майна, що використовується як виробничі (основні) фонди, у користування лізингоодержувачу на визначений строк менше 1 року за встановлену плату (лізингові платежі) з умовою технічного обслуговування та ремонту май­на його виробником (продавцем) та без права на викуп предмета лізингу (наукове визначення). Предметом оперативного лізингу може бути лише певне майно (як і за фінансового), що відповідає встановленим вимогам (ч. 3 ст. 292 ГК, ст. 807 ЦК).

За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнарод­ним тощо (ч. 2 ст. 292 ГК).

Зворотний лізинг - передбачає набуття лізингодавцем майна у виробни­ка і передачу цього майна йому (виробникові) у лізинг;

Пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кіль­кох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої ко­шти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.

Міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лі­зингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо май­но чи платежі перетинають державні кордони.

Лізинг можна класифікувати і за видом майна, що є предметом лізин­гу, враховуючи спеціальне нормативно-правове регулювання. Так, у тран­спортних кодексах (ст. 215-221 Кодексу торговельного мореплавства від 23.05.1995 р.), підзаконних нормативно-правових актах Міністерства тран­спорту України (нині – Міністерство інфраструктури України) містяться положення про лізинг транспортних засобів, що до­зволяє виділити лізинг морського судна та лізинг повітряного судна. Ці акти також містять деякі відмінності лізингу транспортних засобів. Напр., відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету, виділених для здійснення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки, затв. постановою КМУ від 14.04.2004 р. № 469, договори лі­зингу авіаційної техніки підлягають державній реєстрації Міністерством транспотру Укра­їни.

Отже, наявність зазначених функцій і специфічних ознак лізингу забезпечує цій формі інвестування широку популярність у бізнесі, дозволяючи використовувати найсучасніше устаткування навіть на сезонних роботах без тягаря витрат на його придбання і клопоту щодо технічного обслуговування та ремонту, що за­безпечується виробником (постачальником) устаткування.

Лізингове інвестування - це така економіко-правова форма інвес­тування, яка полягає в наданні можливості суб'єктам господарювання (лізингоодержувачам) на підставі договору лізингу замовляти, використовувати новітню техніку (устаткування, обладнання) й отримувати її технічне обслу­говування (ремонт) без тягаря сплати повної вартості такого майна з перспек­тивою його викупу в лізингоодержувача.

Об'єктом інвестування є предмет лі­зингу.

Інвесторами виступають:

1) лізингодавець, замовляючи та набуваючи на праві власності майно у виробника (продавця) з метою отримання прибут­ку у вигляді лізингових платежів від лізингоодержувачів;

2) лізингоодержувач, який вкладає інвестиції у формі лізингових платежів у новітню техні­ку (устаткування, обладнання) з метою її використання на підставі договору лізингу, в результаті чого оновлюються його виробничі фонди, поліпшується виробництво, якість продукції (робіт, послуг), і насамкінець - збільшується прибутковість його діяльності.

2. Нормативно-правове регулювання лізингового інвестування: