
- •1. Поняття грошового обороту як процесу руху грошей. Суб*єкти грошового обороту.
- •2. Визначити сутність та основні риси грошового обороту.
- •3. Внесок д. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
- •5. Графічна модель грошового ринку. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку.
- •6. Гроші як гроші і гроші як капітал. Зв*язок грошей з іншими еквівалентами.
- •7. Гроші як інструмент регулювання економіки.
- •8. Гроші як об*єктивний наслідок розвиток товарного виробництва та обміну.
- •9. Гроші як особливий товар. Мінова й споживча вартість грошей як товару.
- •10. Грошово-кредитний мультиплікатор. Резерви банку.
- •11. Грошово-кредитна політика України в перехідний період.
- •12. Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи. Методи регулювання.
- •13. Економічна структура грошового ринку. Ринок цінних паперів та валютний ринок як скалодові грошового ринку.
- •14. Економічні межі кредиту. Кредитні відносини та інфляція.
- •15. Закон кількості грошей необхідних для обігу. Формула к.Маркса та формула “рівняння обміну” і. Фішера.
- •16. Інфляція: суть, причини та наслідки. Вплив інфляції на виробництво, зайнятісь та життєвий рівень.
- •Соціальні наслідки інфляції:
- •Економічні наслідки інфляції:
- •17. Класична кількісна теорія грошей .
- •18. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг. Грошові агрегати.
- •19. На які три сектори можна розділити грошовий оборот за економічним змістом його потоків?
- •20. Назвіть грошові агрегати України.
- •21. Назвіть основні потоки грошей, по яких вони рухаються в процесі обороту.
11. Грошово-кредитна політика України в перехідний період.
Грошово-кредитна політика, починаючи з жовтня 1994 року, була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і укріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення.
Як інструмент регулювання грошового ринку процентна політика НБУ почала запроваджуватись фактично з 1994 року, коли номінальний рівень облікової ставки змінювався у відповідності до коливань інфляції 5 разів — від 140% до 300% річних. Це дозволило вперше вийти на позитивний реальний її рівень по відношенню до інфляції, хоч коливання і номінальної, і реальної ставки через значні поштовхи інфляції були досить значними.
В 1995 році такі відхилення зменшились від +6 до –8, а в 1996 році — в середньому до ±3-х процентних пунктів, що свідчило про забезпечення відносно нормальної ринкової вартості національної валюти на внутрішньому ринку та створення адекватних загальноек ситуації умов здійснення кредитної д-сті комерційних банків та суб'єктів гос-ня.
Політика у сфері обов'язкового резервування коштів комерційних банків також була спрямована на стабілізацію стану з ліквідністю комерційних банків та поступове зниження Їх надлишкової ліквідності.
В умовах значних кредитних емісій перших 3 років існування незалежної держави надлишкова ліквідність банків перетворилась на загрозу вибухового зростання грошової маси та дестабілізації стану на грошово-кредитному ринку. В цих економічних умовах такий інструмент регулювання, як обов'язкове резервування коштів комерційних банків, фактична не міг працювати. Тільки в 1994 році вдалося задіяти цей механізм, коли рівень обов'язкового резервування було поступово підвищено з 10% до 15%.
З метою прискорення залучення в обіг коштів, куплених на цільових кредитних аукціонах НБУ, в 1995 році тимчасово використовувалась 100%-на норма резервування на тимчасово вільні кошти, придбані на цих аукціонах. Це стало стимулювати комерційні банки швидше пускати в обіг придбані кошти на фін-ня пріоритетних об'єктів народного г-ства.
12. Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи. Методи регулювання.
Державне регулювання грошової сфери складалося з наявності стабільної економічної політики держави.
Цілі економічної політики:
1) Забезпечення повного рівня економічного зростання
2)Забезпечення максимальної зайнятості
3)Контроль над інфляцією
4)Урівноваження активів і пасивів платіжного балансу
Економічна політика держави складається з:
Політики конкуренції – це заходи антимонопольного характеру вживання, вільне ціноутворення і доступ на ринки всіх бажаючих.
Структурної політики: - регіональна політики з наданням субсидій та стимулювання розвитку відносно відсталих регіонів; - секторіальна політика – стимулювання певних галузей та секторів вир-ва.
Кон*юктурної політики – це політика, яка реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон*юктуру та співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції: фіскальна політика, яка зводиться до економічного регулювання через механізм оподаткування та ін. вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів; грошово-кредитна, яка зводиться до регулювання через зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку: експансій на та рестрекційна; прямий вплив, який допускається у випадках, коли заходи фіскальної та монетарної політики не дають бажаного результату.
Соціальна політика – це заходи, які спрямовані на забезпечення соц.. рівності між всіма членами суспільства шляхом часткового перерозподілу доходів.
Методи регулювання:
1) Дефляція;2) Нуліфікація;3) Деномінація;4) Девальвація
5) Ревальвація