Показники стану, відтворення та використання основних фондів.
Дані балансів основних фондів ( по балансовій вартості та по вартості за вирахуванням зносу) використовують для розрахунку показників, які характеризують стан та відтворення основних фондів. До них належать коефіцієнти зносу та придатності основних фондів, а також коефіцієнти введення, оновлення та вибуття основних фондів.
Коефіцієнт зносу основних фондів визначають як на початок так і на кінець року, відношенням суми зносу основних фондів до їх балансової вартості, відповідно на початок або кінець року. Аналогічно визначають і коефіцієнт придатності основних фондів, але тут у чисельнику дробу виступає вартість основних фондів за вирахуванням зносу, тобто придатних основних фондів.
Для характеристики використання основних фондів обчислюють такі показники, як фондовіддача, фондомісткість та фондоозброєність праці. Їх розрахунок здійснюється на основі обчислення середньорічної суми основних фондів.
Показник фондовіддачі обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції до середньорічної вартості основних фондів.
Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість.
Для визначення показників фондовіддачі та фондомісткості використовують на рівні підприємств і галузей дані про виробництво продукції або валової добавленої вартості, а на рівні економіки в цілому обсяг валового внутрішнього продукту.
Показники фондоозброєності обчислюють відношенням середньорічних даних про основні фонди та середньоспискової чисельності працівників за рік.
Поряд з показниками стану, відтворення та використання основних фондів обчислюють також показники, що характеризують використання устаткування, до яких відносять коефіцієнт змінності працюючого та встановленого устаткування і коефіцієнт використання змінного режиму.
Розрахунок коефіцієнта змінності працюючого та встановленого устаткування проводять відношенням загального числа відпрацьованих станкозмін до загального числа відпрацьованих ( установлених) за даний період станкоднів.
Коефіцієнт використання змінного режиму обчислюють відношенням коефіцієнта змінності до числа зміни роботи підприємства за встановленим режимом.
Визначення, аналіз та оцінка показників стану, відтворення та використання основних фондів сприяє виявленню причин інтенсивного функціонування основного капіталу.
Завдання аналізу оборотних фондів
В умовах переходу України до ринкової економіки, який супроводжується значними структурними змінами в економіці, важливе значення має статистична оцінка ефективності введення в дію нових об’єктів основних фондів та технологічних процесів.
При виборі варіантів введення в дію нових об’єктів основних фондів користуються показниками:
методу термінів або коефіцієнтів окупності;
методу мінімуму приведених затрат.
Господарська діяльність підприємств та їх стан багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та матеріальними оборотними ресурсами, організації їх використання.
Основні засоби – це матеріальні активи, які діють у матеріальній формі протягом тривалого періоду(більше року). Їх підприємство утримує для використання їх в процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій.
До матеріальних оборотних ресурсів відносять виробничі запаси – сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети. У сільському господарстві до них, зокрема, відносяться корми, добрива, насіння і садивний матеріал, поточні біологічні активи (тварини на вирощуванні і відгодівлі) тощо.
Завдання аналізу:
дослідження забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, окремим видами матеріальних оборотних ресурсів;
виявлення відповідності складу та технічного рівня основних засобів виробничій програмі підприємства;
визначення ефективності використання основних засобів і матеріальних оборотних засобів, факторів, які впливають на неї;
виявлення резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів,
визначення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності капітальних вкладень.
2. Аналіз кількісних та якісних характеристик основних засобів, їх відтворення та умов використання.
Для аналізу наявності основних засобів, їх динаміки, складу, структури, технічного стану використовують систему натуральних (кількісних), вартісних і якісних показників.
Натуральні показники дають змогу оцінити наявність окремих видів основних засобів, рівень забезпечення ними підприємства. Такими показниками, наприклад, є кількість тракторів, комбайнів, поголів’я корів, площа виробничого використання будівель та споруд тощо.
Вартісні показники дозволяють узагальнити інформацію про основні засоби в цілому, їх стан, динаміку, ефективність використання. До них відноситься первісна вартість основних засобів, величина зносу, залишкова вартість основних засобів.
Якісні показники характеризують споживчі характеристики окремих видів основних засобів. Серед них виділимо:показники витрат палива на виконання одиниці робіт, продуктивність, надійність основних засобів, експлуатаційні витрати на підтримку одиниці засобів упродовж року у функціональному стані, ергономічні, естетичні характеристики та ін.
Потребу в конкретних видах основних засобів визначають, виходячи з передбачуваного (планового) обсягу робіт і нормативної потреби в засобах для виконання одиниці роботи. Забезпечення основними засобами оцінюють порівнянням фактичної наявності з потребою.
Наприклад, забезпечення тваринницькими приміщеннями визначають порівнянням кількості скотомісць з поголів’ям, яке треба розмістити; місткість складських приміщень порівнюють з обсягом матеріальних цінностей, які планують зберігати. Забезпечення технікою (тракторами, с.-г. машинами) визначають, виходячи з обсягу робіт та нормативного обсягу виконання робіт одиницею техніки.
Виділяють технічні засоби універсального призначення (використовуються на різних роботах – трактори, автомобілі) і вузькоспеціалізовані. Забезпечення тракторами оцінюють у фізичних одиницях за марками і в умовних еталонних; автомобілями – в одиницях та за їх вантажо-підйомністю. Аналізуючи достатність техніки універсального призначення, орієнтуються на обсяг робіт у найбільш напружені періоди.
Потребу (Пм) в технічних засобах вузькоспеціалізованого використання визначають за формулою:
Пм =
де Q – обсяг робіт, Н – денна (змінна) продуктивність технічних засобів, t – планова кількість днів (змін) періоду використання технічних засобів.
Вивчають можливість оренди вузькоспеціалізованої техніки.
Узагальнюючими показниками забезпечення сільськогосподарського підприємства основними засобами є:
фондозабезпеченість, фондоозброєність;
енергозабезпеченість, енергоозброєність.
Раціональність цих показників залежить від спеціалізації підприємства, яка визначає потребу в окремих видах основних засобів.
Аналізують рівень екстенсивного використання окремих видів основних засобів. Для цього порівнюють кількість використовуваних технічних засобів, обладнання з фактичною їх наявністю в розпорядженні підприємства.
Встановлюють причини невикористання основних засобів – відсутність обсягу робіт, несправність чи інші проблеми технічного характеру. Вивчають можливість продажу чи здачі в оренду невикористовуваних основних засобів. Важливими якісними характеристиками основних засобів є коефіцієнт їх зносу та коефіцієнт придатності. Вони характеризують технічний стан основних засобів.
Коефіцієнт зносу – це відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Коефіцієнт придатності – це відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості. Ці обидва показники є доповнюючими – їх сума рівна 1 або 100 %.
Аналіз руху та відтворення основних засобів базується на розрахунку коефіцієнтів:
Показник росту Ір – відношення вартості основних засобів на кінець періоду до їх вартості на початок періоду:
Ір = ОЗк: ОЗп
Показник надходження (введення) основних засобів характеризує інтенсивність їх оновлення. Він визначається відношенням вартості основних засобів, що надійшли упродовж року до їх вартості на кінець року:
Ін = ОЗнадійш : ОЗк
Показник вибуття визначається як відношення вартості основних засобів, що вибути до їх вартості на початок року:
Ів = ОЗвиб : ОЗпоч.
Співвідношення між показниками оновлення і вибуття основних засобів – ступінь інтенсивності їх оновлення:
Іі = Ін : Ів
Якщо Іі > 1 – має місце розширене відтворення основних засобів, і навпаки.
Показники руху і відтворення основних засобів аналізуються як в цілому по підприємству, так і по окремих їх видах. Перевіряється виконання плану з впровадження нової техніки, введення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивних (сучасних) технічних засобів у кожній групі машин і обладнання.
Проблемою аналізу руху й оновлення основних засобів є значна відмінність у цінах на основні засоби, придбані у різні періоди.
Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.
Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.
Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.
У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.
Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів. [3, 168-175].
Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою: Д - Т... П... Т' - Д', де Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює; Т - засоби виробництва; П - виробництво Т' - готова продукція; Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.
Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.
Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.
У сфері інфраструктури кругообіг оборотних засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:
1. Процес виробництва послуг і процес їх споживання не відокремлені у просторі та часі.
2. Продукт сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати та зберігати.
Розрізняють склад і структуру оборотних коштів. Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.[7, 60-69].
