Організація внутрішньогосподарського контролю підприємств аграрного сектору

Балибюк І.В. Ліщинська Л.Б. Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Розвиток ринкових відносин в Україні передбачає підвищення ефективності господарювання. Зміна соціально-економічних умов в аграрному секторі економіки призводить до виникнення нових інформаційних потреб з боку власників і менеджерів сільськогосподарських підприємств, що вимагає оптимізації управління ними. Необхідність приведення у відповідність механізму управління аграрним підприємством до вимог сучасної економіки доводить об’єктивно існуючу потребу в удосконаленні функцій внутрішньогосподарського контролю.

Реалізація цього завдання передбачає повноцінне використання контрольних функцій у підприємстві, організацію раціональної взаємодії між суб’єктами контролю, розподіл обов’язків і відповідальності як за систему обліку та звітності зокрема, так і за результати господарської діяльності підприємства в цілому. Контроль має виступати зв’язуючою ланкою між власниками підприємства та суб’єктами управління ним.

Результати досліджень провідних науковців свідчать про необхідність удосконалення системи внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах. Так, Л.В. Нападовська вказує на необхідність створення центрів відповідальності контролю, що забезпечить спрямованість його на результат. Є.В. Калюга пріоритетним аспектом у процесі організації внутрішньогосподарського контролю вважає побудову ефективно діючої системи попереднього контролю. На посиленні ролі децентралізованого підходу щодо організації системи контролю на підприємстві наголошує В.Ф. Максімова. Питаннями організації внутрішньогосподарського контролю займалися також М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, М.В. Кужельний, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук та інші, проте результати їх дослідження потребують подальшого вдосконалення. Метою статті є визначення основних організаційних передумов створення системи внутрішньогосподарського контролю в аграрних підприємствах.

Внутрішньогосподарський контроль є основним джерелом забезпечення управління підприємством, яке розробляється власником та спрямоване на забезпечення дотримання законності й економічної доцільності здійснення операцій; збереження майна; попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та викривлень інформації; належне формування облікових даних та фінансової звітності.

Згідно із Господарським Кодексом організація внутрішньогосподарського контролю покладається на керівника підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає рішення щодо усунення причин, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність. У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідну роль відіграє бухгалтерська служба, зокрема головний бухгалтер. Згідно з нормативними документами головний бухгалтер підприємства аграрного сектору разом з керівниками відповідних підрозділів і служб зобов’язаний контролювати:

- рух товарно-матеріальних цінностей;

- витрати коштів на оплату праці;

- додержання фінансової і платіжної дисципліни;

- законність списання нестач;

- здійснення інвентаризації;

- стягнення у встановлені терміни дебіторської заборгованості й погашення кредиторської [1].

Процес організації внутрішньогосподарського контролю передбачає цілеспрямоване створення, постійне впорядкування та вдосконалення системи контролю на підприємстві для її відповідності потребам і вимогам управління.

Системою внутрішнього контролю є політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб’єкта господарювання з метою забезпечення правильного та ефективного ведення господарської діяльності, збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації [2].

До основних цілей організації системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві відносять:

- здійснення упорядкованої і ефективної діяльності підприємств;

- забезпечення своєчасного усунення відхилень та внесення коригувань з боку керівника;

- забезпечення ефективності дотримання розподілу відповідальності і повноважень кожного працівника підприємства;

- забезпечення належних умов зберігання майна підприємства;

- Збір, передача, обробка інформації про стан об’єкта та інші [3].

На нашу думку до найбільш вживаних форм внутрішньогосподарського контролю в аграрному секторі можна віднести:

- створену службу внутрішньогосподарського контролю;

- контроль, який здійснюється аудиторськими фірмами;

- контроль з боку головного бухгалтера, керівників, фахівців та інших посадових осіб підприємства;

- контроль здійснюваний ревізійними комісіями [4].

Підсумовуючи дослідження, можна зробити висновок, що внутрішньогосподарський контроль є одним із найважливіших чинників системи управління підприємством, оскільки саме він допомагає управлінському персоналу ефективно виконувати свої функції. За допомогою системи внутрішньогосподарського контролю керівництво вирішує, що саме потрібно змінити в організації роботи підприємства та спрогнозувати його діяльність на перспективу.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В. М. Коссак та ін. ; за заг. ред. О. І. Харитонової. – Х.: Одіссей, 2007. – 832 с. 2. Коцупатрий М. Внутрішньогосподарський контроль: організаційні аспекти та класифікаційні ознаки // Економічний аналіз. 2010. – Випуск 6. – С.433-436 3. Михалевич С. Сутність внутрішньогосподарського контролю та його організація на швейних підприємствах // Економічний аналіз. 2010. – Випуск 6. – С.467-469 4. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.; – К.: МАУП, 2006. – 312 с.