Висновок

Отже, життєдіяльність людини відбувається у певній системі взаємопов'язаних компонентів природного, техногенного і соціального походження. Сукупність цих компонентів творить навколишнє середовище.

Людина, як будь-який живий організм, активно взаємодіє зі всіма компонентами середовища, в якому перебуває. Як твердив старогрецький філософ Протагор: "Людина є мірилом усіх речей". Діяльність людини може бути як позитивною, так і негативною. Критерієм діяльності є знання чи незнання. Наслідком людської діяльності є користь або шкода. Тобто, адаптуючись у середовищі, людина або суперечить законам природи, або, пізнавши їх, пристосовує до своїх життєвих потреб.

Взаємодія людини і середовища підпорядкована певним закономірностям, які були сформульовані визначним українським ученим В. Вернадським. А саме:

— людина і середовище — діалектична єдність;

— середовище сприяє існуванню людини;

— провідна роль у взаємозв'язках "людина — середовище" належить людині.

Таким чином, по-перше, людина і середовище завжди були, є і будуть взаємопов'язані та взаємозалежні. Це цілком об'єктивна закономірність. По-друге, існування людини, її діяльність і поведінка повинні підкорятись певним умовам функціонування середовища. Принцип "Людина — цар природи" змінюється на "Людина — для природи".

Виходячи зі структури й існуючих взаємозв'язків системи «Людина –

середовище існування» випливає, що наука «Безпека життєдіяльності» вивчає негативні фактори, їхній вплив на людину і навколишнє, виробниче, побутове, міське середовище, як в умовах повсякденного життя, так і при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження.

Відповідно, в центрі уваги курсу БЖД – людина розглядається як самоціль розвитку суспільства, а його лейтмотивом є вислів старогрецького філософа Протагора “Людина є мірило всіх речей”. Людина має цінність не тільки як робоча сила, яку потрібно охороняти в процесі трудової діяльності (чим з певним успіхом і займалася охорона праці), а як неповторний індивідуум, який зберігає свою цінність незалежно від свого конкретного місцезнаходження і виконуваних функцій, признаних суспільством необхідними і корисними (відпочинок, побут, заняття спортом, виконання громадських обов’язків тощо).

Таким чином, система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних і між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення систем «людина — Життєве середовище» зумовлюється також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Список використаних джерел

1. Бедрій Я. І. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / Я. І. Бедрій – К.: Кондор, 2009. – 286 с.

2. Цапко В. Г. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. / В. Г. Цапко – К.: Знання, 2006. – 397 с.

3. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. для студ. вищ. закл. осв. / Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха. В. В. Зацарний – К.: Каравела, 2002. – 328 с.

4. Навколишнє середовище і життєдіяльність людини [Електронний ресурс] режим доступу до джерела: http://pidruchniki.ws/15130616/bzhd/navkolishnye_seredovische_zhittyediyalnist_lyudini.

5. Основні задачі предмета «Безпека життєдіяльності» [Електронний ресурс] режим доступу до джерела: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=61078&pg=0