Модуль 2.3. Напівпровідникові електронні прилади та пристрої
Змістовий модуль 2.3.1. Електричні властивості напівпровідників. Різновиди діодів та транзисторів.
Вступ до розділу «Основи електроніки».
Основи зонної теорії твердого тіла.
Електропровідність напівпровідників.
Властивості електронно-діркового переходу.
Напівпровідникові діоди, їх різновиди.
Біполярні транзистори.
Вольт-амперні характеристики біполярних транзисторів та режими їх роботи.
Уніполярні (польові, канальні) транзистори.
Польові транзистори з керуючими p-n переходами.
Польові транзистори з ізольованим затвором.
Схеми включення польових транзисторів.
Польовий транзистор із плаваючим затвором як вічко флеш-пам’яті.
Тиристори.
Змістовий модуль 2.3.2. Випрямлячі змінного струму.
Узагальнена структура випрямляча.
Схема однопівперіодного випрямляча.
Схема двопівперіодного випрямляча.
Роль згладжуючого фільтру у випрямлячах.
Однопівперідний трифазний випрямляч.
Двопівперіодний трифазний випрямляч.
Випрямлячі із множенням напруги.
Стабілізація напруги.
Змістовий модуль 2.3.3. Транзисторні підсилювачі і генератори електричних сигналів.
Узагальнена структура підсилювача та фізична сутність роботи підсилюючого елемента.
Характеристики підсилювачів.
Зворотний зв’язок в підсилювачах.
Багатокаскадні підсилювачі.
Особливості побудови і роботи каскадів.
Режими роботи підсилюючих елементів.
Електронний генератор синусоїдальних коливань.
Електронний генератор коливань складної форми.
Загальні положення до виконання розрахункових завдань
Метою виконання розрахункових завдань є остаточна перевірка засвоєння студентами відповідних розділів дисципліни. Приступати до виконання чергової розрахункової роботи слід після вивчення необхідного матеріалу з рекомендованої літератури, зокрема, матеріалу, наведеного в посібнику до дисципліни і цих методичних вказівок.
Всі задачі розрахункової роботи, відповідно до варіанту, необхідно вирішити самостійно, спираючись на опрацьований теоретичний матеріал.
При оформленні кожної задачі потрібно наводити викреслену у відповідності зі стандартом вихідну схему з прийнятими буквеними позначеннями і числовими значеннями заданих величин.
Рішення задачі спершу виконується в загальному вигляді. Треба указати всі необхідні розрахункові формули. У отримані кінцеві формули підставляються числові значення із їх розмірностями. Кінцевий результат з його розмірністю повинен бути виділений із загального тексту. Рішення задачі не треба перевантажувати наведенням всіх алгебраїчних перетворень. Виведення рівнянь, що є в літературі, наводити в тексті звіту не потрібно. Достатньо вказати посилання на відповідне джерело. Кожний етап рішення повинен мати пояснення.
При проведенні розрахунків можна використати будь-які доступні обчислювальні засоби, зокрема математичний пакет MathCAD. Результати обчислень потрібно записувати з точністю до трьох значущих цифр.
Текст звіту розрахункового завдання повинен бути підготовлений методом комп’ютерного набору в текстовому редакторі Word (розмір шрифту тексту – 14 пунктів) і роздрукований на принтері на листах формату А4. У разі використання для розрахунків математичного пакету MathCAD (що настійно рекомендується) необхідно включити у звіт роздрук робочих листків MathCAD, що містять самі розрахунки і пояснення до них.
Векторні діаграми і графіки викреслюються на міліметрівці за допомогою креслярських інструментів. На осях координат повинні бути вказані величини, що відкладаються і одиниці їх вимірювання. Вказується масштаб зображення.
На титульному листі контрольної роботи необхідно вказати:
• найменування університету, кафедри і дисципліни;
• номер модульного контролю, до якого виконана розрахункова робота і номер варіанту;
• прізвище, ініціали і шифр (№ залік, книжки або студентського квитка) студента;
У кінці роботи необхідно навести список використаної літератури, потім поставити дату закінчення роботи і свій підпис.
Як виключення, у випадках, коли студент не має доступу до комп’ютерних засобів, за узгодженням з викладачем звіт оформляється в окремому зошиті рукописно, у відповідності з вищевикладеними вимогами.
Контрольні роботи по курсу зроблені 30-варіантними.
Номер варіанту визначається за формулою
№ =
де XX – дві останні цифри номера залікової книжки або студентського квитка. Для XX = 00, 30, 60, 90 – варіант № 30.
Об’єм контрольного розрахункового завдання встановлюється кафедрою.