2. Поняття типу та типології культури

Типологія культур (від гр. typos – відбиток, форма, зразок) – науковий метод, основу якого становлять систематизація періодів розвитку культури за найзагальнішими ознаками, властивостями, а також розрізнення культур за найсуттєвішими підставами. Використовується з метою порівняльного вивчення суттєвих зв’язків, функцій, відносин, рівней організації культури.

Тип культури – це ствердження подібності, загальних рис, які знаходимо в деяких культурах, що відрізняються від інших.

Головна умова типологізації культури – наявність одного критерія, за яким і визначають тип культури.

Сучасне культурологічне знання включає:

–  історичну типологію (класифікація культур, що існували в історії людства, за їх типом та визначення місця конкретної культури в культурно-історичному процесі);

–  структурну (морфологічну) типологію (вивчення культур з точки зору подібності або відмінності їх структури, незалежно від генетичної або територіальної близькості, тобто, визначаються певні культурні риси, що характеризують конкретну культуру як унікальну модель або комплекс елементів);

–  системну типологію (виділення типів культури та побудова логічно обґрунтованого їх взаємного розташування на ґрунті певних класифікаційних принципів, визначених дослідником, або тієї чи іншої узагальненої моделі куль- тури).

3. Історична та регіональна типології культури

Як зазначалось вище, культура – це друга природа, все, що створила і створює людина в процесі своєї життєдіяльності. Якщо цей процес розгорнути в часі і просторі, виявиться, що в ньому існують тривалі історичні проміжки часу, протягом яких культура перебуває у відносно спокійному стані. Але настає момент і розвиток культури переходить на тривалий період в інший стан. І знову все повторюється. Такі стани і визначають історичні типи культури, характерними ознаками яких є певний усталений спосіб створення матеріальних цінностей, відношення до природи, правила поведінки, самоусвідомлення і самоідентифікація, світогляд, сприйняття інших народів, суспільна форма організації індивідів тощо.

Культурологи виділяють наступні критерії визначення певного історичного типу культури: 1) спосіб створення матеріальних цінностей; 2) ставлення до природи; 3) існуючі в спільноті правила поведінки; 4) самоусвідомлення і самоідентифікація; 5) світогляд; 6) сприйняття інших народів; 7) суспільна форма організації індивідів.

Якщо в основі історичного поділу культури покласти такі три визначальні її детермінанти, як: 1) спосіб освоєння світу, 2) світобачення, 3) форми соціальної організації, то історичний розвиток світової культури буде поділятися на культуру первісного, ранньокласового (давнього), середньовічного (феодального), буржуазного (Новий час) суспільства і сучасного суспільства.

З поступальним розвитком людства формувався певний культурно-істо- ричний тип людини, якому був притаманний свій тип культури. Слід звернути увагу на те, що питання первинності чи вторинності в системі людина-культура є некоректним. Первинними є одночасно і культура, і людина. Культура існує постільки, оскільки існує людина, а людина самореалізується в полі культури. Самореалізація людини протягом тривалого історичного періоду веде до формування певного стилю як форми цієї самореалізації. Тому історична типологія культури через її основні стилі (романський, готичний, бароко, класицизм) дозволяє прослідкувати і зафіксувати культурно-історичні періоди на рівні їх прогресивного значення в історії людства.

Сьогодні найбільш плідною в науковому відношенні стала регіональна типологізація культури. Регіональна типологізація культури найбільш корелює із фундаментально розробленими проблемами локальних культур А. Тойнбі. Регіональний підхід до культурного розвитку людства дає системне бачення людської культури взагалі, розкриває культурну самобутність регіону, показує взаємозв’язки і взаємовпливи культур різних народів.

Під культурним регіоном розуміють певну єдність етнічно-родових, національних, духовних характеристик, що проявляються у схожості таких складових соціуму, як: традиції, релігія, культурні зв’язки етико-естетичні норми, світоглядні принципи.

Сьогодні виділяють 7 культурних регіонів: арабо-мусульманський, африканський, далекосхідний, європейський, індійський, латиноамериканський, північноамериканський.