- •Конспект лекцій з курсу «культурологія»
- •Тема і культурологія у системі гуманітарних наук. Співвідношення понять «культури» та «цивілізації» План
- •1. Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного знання
- •2. Предмет, мета та завдання курсу «Культурології»
- •3. Структура культурологічного знання та методи культурологічних досліджень
- •4. Суть та функції культури
- •5. Співвідношення культури та цивілізації в культурологічних концепціях м. Данілевського, о. Шпенглера, а. Тойнбі
- •Тема іі концепції культурогенезу План
- •1. Суть культурогенезу
- •2. Природа та «друга» природа
- •3. Провідні концепції культурогенезу: трудова (к. Маркс, ф. Енгельс), ігрова (й. Хейзінга), психоаналітична (з. Фрейд)
- •4. Еволюціоністська парадигма культурного розвитку (г. Спенсер, й.Г. Гердер, л. Уайт). Циклічні теорії історичного коловороту
- •Тема ііі морфологія та типологія культури План
- •1. Морфологія культури (матеріальна, духовна, соціальна, фізична культура)
- •2. Поняття типу та типології культури
- •3. Історична та регіональна типології культури
- •4. Концепції ідеальних типів культур м. Вебера та Дж. Фейблмана
- •5. Концепція локальних культур м. Данілевського
- •6. Циклічні концепції Дж. Віко, Лео Фробеніуса та п. Сорокіна
- •7. Еволюціоністські та формаційні концепції (о. Конт, к. Маркс, а. Тойнбі, к. Ясперс)
- •Тема IV Смисли культури та соціокультурна динаміка План
- •1. Артефакти культури. Основні види смислів культури
- •2. Знаки та символи
- •3. Соціокультурна динаміка
- •4. Поняття соціокультурної кризи
- •Тема V Глобальні проблеми людства та культурна універсалізація План
- •1. Поняття, класифікація глобальних проблем людства та шляхів їх вирішення
- •2. Культура як умова вирішення глобальних проблем людства
- •3. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми
- •Тема VI Особистість у світі культури План
- •1. Культура – сфера творчості та самореалізації людини
- •2. Інкультурація, соціалізація та культурна ідентифікація людини
- •3. Поняття і культурологічні концепції масової та елітарної культури
- •4. Антикультура, контркультура, субкультура
- •Тема VII тенденції розвитку сучасної української культури План
- •1. Мова – основа культури народу
- •2. Формування нової соціокультурної реальності в Україні та її риси
- •3. Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності
- •Теми рефератів
- •ЛітератуРа
- •I. Культурологія у системі гуманітарних наук.
- •II. Концепції культурогенезу 10
- •III. Морфологія та типологія культури 16
Тема VII тенденції розвитку сучасної української культури План
1. Мова – основа культури народу.
2. Формування нової соціокультурної реальності в Україні та її риси.
3. Культура України в умовах зростання національно-культурної ідентичності.
1. Мова – основа культури народу
Мова – не стільки інструмент відтворення, моделювання дійсності, скільки інструмент творення, моделювання неіснуючої, потенційної дійсності. Завдяки мові людина мисляча – це, насамперед, людина фантазуюча. Без такої здатності ми не мали б не лише трагедій Евріпіда і Шекспіра, гьотевського «Фауста» й гоголівського «Вія», а й теорії Ейнштейна та всіх матеріальних надбань цивілізації – від простого колеса до комп’ютера. Адже перш ніж матеріалізуватись, усе це було сфантазовано, змодельовано за допомогою мови в голові людини.
Історія розвитку української мови – це основа розвитку всієї культури українського народу. Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об’єктом впливів різних, часом протилежних культур. У тому числі мовних впливів. Через Причорномор’я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації (як античної, так і візантійської).
2. Формування нової соціокультурної реальності в Україні та її риси
Глибинні зміни в культурі – процес іманентний, еволюційний, довготривалий. Разом з тим назрілі перетворення, які супроводжують появу нової культурної епохи, відбуваються бурхливо, «вибухово». Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX-початку XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спираються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років як гілку альтернативної, національно спрямованої культури.
Важливо простежити плідність і перспективність спадкоємності тих перетворень та тенденцій, які стимулюють розвиток української культури сьогодні. До них у першу чергу слід віднести ті, що були спрямовані на демократичне оновлення суспільства та розвиток і збереження забутих або свідомо зневажених національних цінностей.
Проголошення волею народу незалежності України зумовило радикальні зміни в суспільстві, які суттєво позначились на становищі культури. Складається нова соціальна і культурна ситуація, яка породжує нову соціокультурну реальність. Основною особливістю нової соціокультурної дійсності є насамперед те, що наше суспільство, яке умовно визначається як «посттоталітарне», перебуває в періоді перелому, зміни типу своєї організації існування. Радикальне реформування суспільства активно формує нову культурну реальність, яка характеризується й новими відносинами між людьми в цілому (як суб’єктами культури), новими умовами (у тому числі й матеріальними) свого розвитку, особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб та засобів їх задоволення. Коли ці норми та правила перетворюються на внутрішню програму поведінки людини, вони забезпечують узгодження функціонування, сталість і надійність певної сфери соціуму. Становлення засад нового етапу розвитку української культури як національної пов’язане з глобальним планетарним процесом «етнічного ренесансу» останніх десятиліть XX ст.
Культурна трансформація, що триває в суспільстві, пов’язана з появою нових духовних потреб, які були пробуджені зростаючим інтересом до національної культури, а також потоком нових культурних цінностей.
Важливою рисою нової соціальної реальності і водночас чинником її розвитку є посилення впливу на культурне життя України її діаспори (українські західні освітні заклади, церковні організації, культурний обмін, спільні соціально-культурні проекти), здобутки якої дедалі повніше ініціюють культурні зміни, а досягнення літератури, мистецтва, науки збагачують скарбницю укра- їнської культури.