4. Антикультура, контркультура, субкультура

Окрім масової та елітарної культур у контексті структури культури іноді виявляють також такі поняття, як контркультура, субкультура, альтернативна культура та антикультура.

Субкультурою називають підпорядковану, неосновну культуру, або, іншими словами, культурну підсистему всередині системи базової, основної культури суспільства. Субкультура є частиною всієї культури суспільства, або «культурою в культурі». Субкультура – це, так би мовити, внутрішня культура певної групи людей, яка визначає їх особливий стиль життя, ціннісну ієрархію, менталітет тощо. Так, поряд з поняттям «молодіжна культура» іноді вживається термін «молодіжна субкультура».

Альтернативна культура – це різновид субкультури, що принципово розходиться, за певними позиціями з основною, панівною в тому чи іншому суспільстві культурою. Відмінності її, як правило, задаються насамперед особливостями ціннісної ієрархії, яка не збігається із традиційною або панівною аксіологічною системою. При цьому альтернативна культура претендує на статус «правильнішого», тобто – істинного, більш перспективного способу життя, або й рятівної альтернативи розвитку. До альтернативних можуть належати молодіжні субкультури, нетрадиційні релігійні рухи, субкультури, що формуються в межах різноманітних «систем самовдосконалення» і т.п.

За мірою відношення до модернізаційних і постмодернізаційних процесів молодіжні субкультури можуть бути систематизовані за ознаками модернізаційності, закритості і соціальності, креативності таким чином:

1)  авангардистські, конфронтаційні до усталеної культури постмодернізаційного характеру, елітні;

2)  модернізаційні і постмодернізаційні, толерантні у стосунках з офіційними установами;

3)  модернізаційні і постмодернізаційні, соціально-культурна нейтральні (субкультура молодіжного комп’ютерного андеграунду та ін.);

4)  модернізаційні, соціально-закритого типу, неконфронтаційні;

5)  консервативні закритого типу;

6)  консервативні відкритого типу;

7)  контркультурні, творчого типу;

8)  контркультурні, асоціальні, деструктивного типу, в тому числі кримінальні.

Роль молодіжних субкультур виявляється в значенні межової, пограничної зони культури, що накопичує, провокує позитивні і негативні «відхилення», які можуть мати культурно-творчий або деструктивний характер, сприяючи пошуку необхідних новим соціальним змінам культурних моделей. В той же час існує молодіжна культура соціальне і культурно толерантної молоді, яка не замикається в межах особливого мікросвіту субкультури, а ідентифікує себе з існуючою «зовнішньою» культурою дорослих, і прагне за своїм віком до інновацій, інтенсивно освоює і творить культуру.

У випадку, коли субкультура має претензії щодо визнання власних цінностей як загальносуспільних, вона перетворюється на контркультуру.

Контркультура (від гр. «проти») – в широкому значенні напрям розвитку культури, який активно протистоїть «офіційній» традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. В такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури. В більш вузькому і конкретному значенні термін «контркультура» вживається для означення форми протесту проти культури «батьків», що поширилася серед частини західної молоді в 60-х – на початку 70-х років ХХ ст.

В останні 80-100 років активізувалася антикультура.

Основні риси антикультури:

1)  постійна спрямованість до теми смерті, некрофілія: романи й фільми жахів, катастроф, трилери, бойовики й т.п., інформаційна некрофілія в засобах масової інформації;

2)  проповідь-пропаганда анормального в різних його видах: театр абсурду, філософія абсурдизму, наркотична антикультура, романтизація злочинця (коли антигерої-злочинці зображуються як герої), надмірна увага до відхилень у сексуальному поводженні (садизму, мазохізму, гомосексуалізму), пристрасть до зображення психопатології, хворобливих проявів людської психіки;

3)  нігілізм стосовно старої культури, розрив з нею або спроби її «осучаснення» до невпізнанності, одним словом, порушення балансу між традиціями й новаторством на користь останнього; новаторство заради новаторства, змагання за те, щоб своїм «новаторством» сильніше здивувати, уразити уяву глядача, читача, слухача.

4)  войовничий ірраціоналізм: від постмодерністських вивихів до вихваляння містицизму.

Антикультура, на відміну від позитивної культури, культури, що створює, може бути агресивна, деструктивна і завжди – на варті інтересів окремої групи людей, або державних інтересів.

Контрольні запитання

1.  У чому полягає суть проблеми «людина – культура»?

2.  Як Ви розумієте поняття інкультурації, соціалізації та культурної ідентифікації людини?

3.  Якими є суть та специфічні риси масової та елітарної культури?

4.  Що є феноменами антикультури, контркультури та субкультури?

5.  Як Ви ставитесь до альтернативної культури?