3. Поняття і культурологічні концепції масової та елітарної культури

З давніх часів існує принцип поділу людської культури, за яким культуру намагаються розмежувати на якісно вищу і нижчу, культуру меншості і культуру більшості, культуру обраних і культуру загалу, або, за прийнятою термінологією, – культуру елітарну і культуру масову.

Досить поширеним є визначення масової культури як поняття, що охоплює численні і різнорідні явища культурного етапу, розпочатого у ХХ ст., які дістали розвиток у зв’язку з науково-технічною революцією, значним оновленням і постійним розширенням комунікаційних та репродуктивних систем (масова преса і книговидання, аудіо- і відеозапис, радіо, кіно і телебачення, ксерографія, супутниковий зв’язок, Інтернет та інші комп’ютерні технології тощо), глобальним характером інформаційного обміну. Таким чином, масова культура розглядається як феномен, породжений масовою комунікацією.

Вважається, що вперше термін «масова культура» було використано в 1941 р. німецьким філософом і соціологом М. Горкгаймером у праці з відповідною назвою – «Мистецтво і масова культура». В найзагальнішому значенні поняття «масова культура» означає культурну життєдіяльність мас (від лат. massa – кусок, груда).

Як протилежне до масової культури трактується поняття елітарної культури. Слово «еліта» (від фр. elitе – «краще», «обране») близьке за значенням і контекстами вживання з рядом понять: «аристократія», «люди генія», «надлюдина» («супермен») тощо. Хоча ще Платоном висловлювались ідеї принципової відмінності вищих і нижчих каст суспільства, однак початок формування теорії еліти саме як наукової концепції, як правило, відносять до ХІХ ст., а її остаточне теоретичне завершення – до ХХ-го. З погляду теорії еліти будь-яке суспільство з необхідністю має складатися з еліти й мас. Однак принципи виділення еліти у різних науковців суттєво різняться. Найпоширенішими підходами є політичний, технологічний та соціально-психологічний.

У найзагальнішому сенсі поняття еліти використовується для означення в певному розумінні вищих і часто привілейованих верств суспільства, які здійснюють функцію управління, розвитку науки, мистецтва тощо і можуть мати підвищений рівень духовності та культурної й соціальної активності. В сучасній науці дістали поширення концепції множинності еліт (політичної, економічної, адміністративної, військової, релігійної, наукової, мистецької), які врівноважують одна одну і тим самим запобігають небезпеці тоталітаризму. Як складова частина соціальної структури будь-якого суспільства еліта доповнює маси (або навпаки).

Найпотужнішим засобом формування масової культури в наш час вважається телебачення. Шляхом систематичного розповсюдження серед великих аудиторій різноманітних інформаційних повідомлень здійснюється ідеологічний, політичний, економічний, духовний вплив на значні маси людей. Зміст повідомлень масової комунікації охоплює весь спектр впливу на аудиторію – від інформування і навчання до переконання і навіювання. Внаслідок отримання однакової інформації стандартизуються, стають стереотипними уявлення, смаки, поведінка багатьох людей.

Однак, навряд чи можна вважати масову та елітарну культури характерним тільки для сучасної культурної епохи явищем. Інша річ, що в сучасності набувають нового характеру їхні взаємовідносини.