2. Культура як умова вирішення глобальних проблем людства

Перш ніж відповісти на питання про роль культури у структурі сучасних глобальних проблем, слід уяснити концептуальні засади самого питання:

–  насамперед, глобальні проблеми не породжені природою – вони продукт діяльності людини;

–  культура як феномен буття і самореалізації індивідів сприяла поступовому формуванню глобальних проблем;

–  без людини культура мертва, а її матеріальні цінності стають елементами ландшафту обезлюдненої планети.

Культура – це насамперед прогресивний розвиток людства. Глобальні проблеми є наслідком культурного розвитку і одночасно виступають його гальмом.

На сучасному етапі свого розвитку людство як єдине ціле зіткнулося із завданням всесвітньо-історичного виміру – знайти і відпрацювати соціально-політичну, економічну тощо «технологію» вирішення глобальних проблем, усунути можливі негативні наслідки у функціонуванні соціотехносфери, що уже діють сьогодні.

3. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми

Для подолання глобальних проблем людства необхідно вирішити найголовнішу проблему – подолання культурної дистанції, розколу культур, зіткнення цивілізацій (за С.Хантінгтоном), налагодити діалог культур на ґрунті інтенсивного розвитку міжкультурних комунікацій. Останні повинні бути як двосторонніми так і багатобічними та здійснюватися в усіх сферах культури з урахуванням самобутності культур та тенденцій універсалізації світового культурного простору.

«Універсалізація культурного простору» – це процеси інтеграції економічного, політичного, духовно-інформаційного життя суспільства у більшості країн світу. Ці процеси мають об’єктивний характер та призводять до зростання взаємовпливу культур, формування необхідних для цього культурних норм, цінностей, загальних для більшості культур.

Перша форма універсалізації – модернізація. В широкому смислі модернізація – це різке оновлення культури в дусі нових цінностей, її реакція на будь-які вимоги часу та суспільства. У вузькому смислі – робота, що спрямована на подолання дистанції з так званими «розвинутими» країнами. Виділяється два вида культурної модернізації: органічна, що здійснюється природним шляхом у процесі історичної еволюції суспільства; та неорганічна, що потребує ціле- спрямованого впливу ззовні, впровадження нових культурних цінностей, стилю життя.

Історично важливою формою модернізації є акультурація – така взаємодія культур, в результаті якої культура одного народа повністю або частково сприймає культуру іншого народу.

Ще одна форма модернізації – вестернізація. Це цілеспрямоване впровадження західної (американської) культури, що призводить до втрати самобутності, соціальних протестів, ворожого ставлення до західної культури.

Панорама культури XX ст. досить барвиста. Зовсім незначна частина населення світу є носієм архаїчної культури (мисливці та збирачі); більша частина людства перебуває на рівні традиційної, аграрної культури; і лише одна третина з 7 млрд. людей досягла стадії науково-технічної, сучасної культури. Цілком зрозуміло, що внаслідок потужного розвитку засобів масової комунікації та інформації сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культури багатьох народів світу.

Сприяти різноманітності культур – одна із цілей світової спільності (ООН), що зафіксована в першій статті Статуту ЮНЕСКО. У ній говориться, що мета співробітництва – сприяти «зближенню і взаєморозумінню народів шляхом належного використання апарату колективного інформування, рекомендуючи для цього укладення міжнародних ухвал, які ЮНЕСКО вважатиме корисними для вільного розповсюдження ідей словесним і образотворчим шляхом». Однак культурна різноманітність не є чимось саме собою зрозумілим, її необхідно розвивати. І ряд останніх технічних досягнень відкриває особливі перспективи в цьому плані. Головну роль тут, безумовно, вирішують досягнення в галузі електронних засобів зв’язку.

Сьогодні діалог культур Сходу і Заходу набув воістину загально-людської значущості. У ньому – не лише зацікавленість індустріального Заходу, що намагається знизити конфронтацію з «третім світом», підключити його до світової економіки і політики (правда, далеко не завжди на рівних умовах), не лише актуальний для Сходу пошук шляхів і засобів модернізації. У ньому – єдиний спосіб знайти вихід з ситуації кризи, яка погрожує життю планети. Діалог культур Сходу і Заходу необхідно розглядати як природний, постійний процес, не зводити його до синтезу будь-якої єдиної ідеології.

Діалог культур Сходу і Заходу необхідний не тільки заради розуміння іншого, але й значно глибшого усвідомлення самого себе. Він не може, не повинен мати кінця: це постійний процес, який дозволить людству зберегти життя в його різноманітності. Діалог культур Сходу й Заходу дозволить кожній людині пізнати те духовне багатство, яке створене протягом багатьох тисячоліть східними і західними народами.

Контрольні запитання

1.  Що розуміється під глобальними проблемами людства?

2.  Які глобальні проблеми людства Ви знаєте?

3.  Якою є роль культури у вирішенні глобальних проблем людства?

4.  Як співвідноситься національне та інтернаціональне у культурі?

5.  Що таке «загальнолюдські цінності»?

6.  Які футурологічні моделі розвитку людства Ви знаєте?

7.  Що розуміється під універсалізацією культурного простору?

8.  Як Ви розумієте перспективи діалогу культур Сходу і Заходу?