Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра соціології,

філософії та права

Конспект лекцій з курсу «культурологія»

для бакалаврів усіх напрямів та

форм навчання

Затверджено радою з гуманітарної освіти та виховання протокол № __ від ____________

Одеса ОНАХТ 2012

Конспект лекцій з курсу «Культурологія» для бакалаврів усіх напрямів та форм навчання / Укл.: Г.А. Шевченко. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 51 с.

Укладач: Шевченко Г.А., канд. філос. наук, професор кафедри соціології,

філософії та права

Відповідальний за випуск зав. кафедри соціології, філософії та права

Г.В. Ангелов, канд. іст. наук, професор

При укладанні конспекта лекцій по культурології використано матеріал конспекту лекцій по культурології Т.В. Цимбал та С.В. Волинець (Internet).

Тема і культурологія у системі гуманітарних наук. Співвідношення понять «культури» та «цивілізації» План

1.  Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного знання.

2.  Предмет, мета та завдання курсу «Культурології».

3.  Структура культурологічного знання та методи культурологічних досліджень.

4.  Суть та функції культури.

5.  Співвідношення культури та цивілізації в культурологічних концепціях М. Данілевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі.

1. Становлення культурології як самостійної галузі гуманітарного знання

Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей в конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу і суспільства в цілому.

Культурологія є інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології та мистецтвознавства.

Основою культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері. Специфіка культурології полягає саме у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів.

Культурологія порівняно молода наука. Становлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов’язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Гегеля. Як окрема галузь знання культурологія виникає наприкінці ХІХ ст. Поняття «культурологія» першим використав американський антрополог Леслі Уайт (1900-1975).

2. Предмет, мета та завдання курсу «Культурології»

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури, виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури.

Культурологія належить до соціогуманітарних наук. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Специфіка культурології полягає у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів.

Об’єктом культурології є історичний, соціальний досвід людей з селекції, акумуляції та використання таких форм діяльності, які затверджуються в системах культурних цінностей, норм, зразків поведінки, традицій та забезпечують колективний характер людської життєдіяльності.

Предмет культурології складає вивчення змісту, структури, особливостей функціонування соціокультурного досвіду та всіх видів і форм цілеорієнтованої практики людини.

Серед основних завдань культурології можна виділити такі:

–  вивчення генези (появи), функціонування та розвитку культури, виявлення духу культури (ментальності), а також виявлення способів культурного успадкування;

–  на ґрунті пояснення та аналізу історико-культурного процесу прогнозування його та керування ним у національному та світовому масштабах;

–  розкриття генетичного коду культури, тобто базових структур, що відповідають за збереження та трансляцію соціокультурного досвіду;

–  вивчення факторів, що здійснюють негативний вплив на генотип культури.