
- •§1. Вихідні поняття та рівняння теорії електромагнетизму. ..................................5
- •§2. Заряди, струми, електромагнітні поля...............................................................16
- •§3. Рівняння Максвелла............................................................................................18
- •§4. Моделювання електромагнітних властивостей матеріальних середовищ.....25
- •§6. Енергетичні співвідношення для електромагнітних полів..............................33
- •§7. Диференціальні рівняння теорії електромагнетизму другого порядку..........39
- •§8. Аналітичні методи аналізу електродинамічних систем..................................45
- •§1. Вихідні поняття та рівняння теорії електромагнетизму.
- •1.1. Математичний апарат теорії поля.
- •1.2. Лінійні перетворення, які використовуються у теорії поля.
- •1.3. Поля та операції векторного аналізу.
- •1.4. Інтегральні формули векторного аналізу.
- •§2. Заряди, струми, електромагнітні поля.
- •2.1. Заряди та струми.
- •2.2. Електромагнетизм та електромагнітне поле.
- •§3. Рівняння Максвелла.
- •3.1. Рівняння Максвелла в диференціальній формі.
- •3.2. Система рівнянь Максвелла в інтегральній формі.
- •3.3. Зміст першого рівняння Максвелла.
- •3.4. Друге рівняння Максвелла як узагальнений закон електромагнітної індукції.
- •3.5. Зміст третього рівняння Максвелла.
- •3.6. Четверте рівняння Максвелла.
- •§4. Моделювання електромагнітних властивостей матеріальних середовищ.
- •4.1. Матеріальні рівняння.
- •4.2. Поляризація і намагнічування.
- •4.3. Електропровідність. Провідники та діелектрики.
- •§5. Поля на границях розділу середовищ. Граничні умови для векторів , , і .
- •5.1. Поля, заряди на границях розділу.
- •5.2. Граничні умови для вектора індукції електричного поля.
- •5.3. Граничні умови для вектора напруженості електричного поля.
- •5.4. Граничні умови для векторів магнітного поля.
- •§6. Енергетичні співвідношення для електромагнітних полів.
- •6.1. Закон Джоуля-Ленца.
- •6.2. Баланс енергії поля.
- •6.3. Енергія електромагнітного поля.
- •Задачі до §4-6.
- •§7. Диференціальні рівняння теорії електромагнетизму другого порядку.
- •7.1. Рівняння Даламбера. Хвильове рівняння.
- •7.2. Електромагнітні потенціали.
- •7.3. Електричний та магнітний вектори Герца.
- •§8. Аналітичні методи аналізу електродинамічних систем.
- •8.1. Гармонічні коливання та комплексні амплітуди.
- •8.2. Рівняння Максвелла відносно комплексних амплітуд.
- •8.3. Загальні уявлення про хвильові процеси.
- •8.4. Плоскі гармонічні електромагнітні хвилі. Загальний розв’язок хвильового рівняння.
- •8.5. Електромагнітні хвилі у повздовжньо-однорідних структурах.
8.4. Плоскі гармонічні електромагнітні хвилі. Загальний розв’язок хвильового рівняння.
Конкретизуючи вигляд функції φ за умови, що вона описує гармонічні коливання, приходимо до уявлень про гармонічні хвилі:
.
Параметр
називають хвильовим
числом,
швидкість v
– фазовою
швидкістю.
Процес гармонічних коливань ілюструє
рис. 24.
Д
ля
будь-яких фіксованих моментів часу t1,
t2
просторовий розподіл функції
є синусоїдальний. Періодом просторових
коливань λ
є такий приріст координати z,
при якому фаза змінюється на значення
2π. Величину λ
називають довжиною
хвилі.
Очевидно, що
.
Звідки:
.
Таким
чином, хвильовий процес повністю
характеризується величинами:
– амплітудою коливань; ω
– частотою коливань (характеризує
швидкість часових змін процесу); k
– хвильовим числом (характеризує
швидкість просторових змін процесу); φ
– початковою фазою коливань.
Поширення хвиль можна ілюструвати зміщенням синусоїди вздовж осі z із швидкістю v (рис. 24).
Скористаємось методом комплексних амплітуд для опису гармонічних хвиль, отримуємо:
де
– комплексна амплітуда.
В загальному випадку хвильове число k може бути комплексним. Подамо його у наступному вигляді:
.
Підставимо значення комплексної величини k у функцію, що описує гармонічні хвилі. Після виділення дійсної частини комплексної функції отримуємо:
Очевидно,
що при
функція описує процес згасання хвиль.
Амплітуда такої хвилі прямує до нуля
при z,
що прямує до нескінченності.
Функція
є розв’язком хвильового рівняння
.
У цьому можна переконатись безпосередньою
підстановкою.
Очевидно, що загальний розв’язок хвильових рівнянь відносно векторів напруженості поля та можна подати у вигляді:
,
,
де
(
,
),
(
,
)
- амплітуди хвиль, що поширюються
відповідно вздовж та проти напрямку
вектора
.
У даному випадку амплітуди є невизначеними
векторними константами. Отримано
функції, що описують поведінку векторних
плоских електромагнітних хвиль.
У
декартовій системі відліку вектори
,
,
,
,
,
мають наступні компоненти:
,
,
(вектори
,
,
мають аналогічні компоненти).
Проаналізуємо
процес поширення електромагнітних
хвиль у необмеженій області. Функція
повинна задовольняти третє рівняння
Максвелла:
.
Після підстановки функції в явному вигляді у рівняння Максвелла, отримуємо рівність
,
яка повинна виконуватись при довільних значеннях векторів та . Звідси випливає тотожність
,
що відображає факт ортогональності хвилевого вектора , який визначає напрямок поширення хвилі, і вектора напруженості електричного поля.
Для визначення компонент вектора скористаємось другим рівнянням Максвелла:
.
Остаточно
маємо:
.
Останнє співвідношення є відображенням того, що вектори та перпендикулярні між собою і перпендикулярні напрямку поширення хвилі:
,
,
.
Говорять, що електромагнітна хвиля є поперечною. Взаємне розміщення векторів , та показано на рис. 25.