3.Тектонічна будова і рельєф

Вся Африка – частина древнього материка Гондвани, яка сформувалась в докембрії (археї, протерозої). Сучасну основу – фундамент африканського материка – складає Африканська платформа. Вона складена в основному твердими кристалічними магматичними і метаморфічними породами. В зонах опускання (прогинах) платформа перекрита чохлом осадових відкладів, які займають 2/3 території материка. В зонах підняттів, на щитах й антиклізах, фундамент платформи виходить на поверхню. Найбільшими щитами  й антеклізами архейсько-протерозойського фундаменту є  масиви Ахаґґар, Леоно-Ліберійський, Нубійсько-Аравійський, Центрально-Африканський, Мадагаскарський та інші. Найзначніші виступи древнього фундаменту знаходяться  вздовж східної окраїни материка (Ефіопське нагір’я й Східно-Африканське плоскогір’я). Тут проходить найбільша в світі система Східно-Африканських розломів  – рифтів  протяжністю 6500 км від нижньої течії річки Замбезі, через Східно-Африканське плоскогір’я й Ефіопське нагір’я до затоки Акаба в Червоному морі.

В межах Африканської платформи розрізняють Сахарську плиту (частина Сахаро-Аравійської плити) й Південно-Африканський щит. Межа між ними проходить від масиву Камерун до Червоного моря. Їх рельєф суттєво відрізняється. В північній частині материка, на Сахарській плиті чергуються глибокі западини – синеклізи (наприклад, Лівійсько-Єгипетська), високі ступінчаті рівнини й плато, зруйновані древні нагір’я (Ахаґґар і Тібесті). Північну частину материка називають Низькою Африкою, бо висота місцевості тут не перевищує 1000 м. А окремі впадини лежать значно нижче рівня моря: западина Ассаль в Ефіопії (-153 м – найнижча точка Африки) й впадина Каттару в Лівійській пустелі (-133 м)

Південно-Африканський щит на протязі всього після протерозойського часу відчував підняття. Тому його територія має переважні висоти більше 1000 м. Це вже Висока Африка, де чергуються нагір’я й плоскогір’я, горсти й грабени, високі лавові плато й вулканічні масиви. В межах Східно-Африканського плоскогір’я на исоту 5895 м піднімається вулканічний масив Кіліманджаро – найвища точка материка.

На крайньому північному заході й крайньому півдні материка до Африканської платформи наближаються складчаті зони: Атласька на півночі й Капська на півдні. Складкоутворюючі рухи в Капських горах завершились під час герцинського орогенезу, а в Атлаських горах – під час альпійського. Сьогодні вони являють собою низькі й середньовисотні складчато-брилові гори, розчленовані річковими долинами.

Загалом в рельєфі Африки виділяють Атлаські гори на крайньому північному заході материка, які підносяться на висоту 3000-4000 метрів (найвища точка – гора Тубкаль має висоту 4165 метрів). На північному сході Африки знаходяться рівнини, й запалина Каттара (133 метри нище рівня океану). Вся північна Африка являє собою рівину з кількома підняттями. Найбільшими підняттями є нагір’я Ахаґґар (максимальна висота – 2918 м – гора Тахат), нагір’я Тібесті (вершина – гора Емі-Кусі – 3415 м), плато Дар фур (гора Марра – 3088 м). Поблизу узбережжя Гвінейської затоки піднімається вулкан Камерун, висота якого 4070 метрів. Висока Африка являє собою сукупність плоскогір’їв. Найзначнішими тут є Ефіопське нагір’я (найвища точка – гора Рас-Дашен  має висоту 4620 метрів) та Східносибірське плоскогір’я, на якому знаходиться найвища точка Африки – вулкан Кіліманджаро (5895 м). На північ від нього височіє гора Кенія (5199 м). На крайньому півдні материка знаходяться Капські та Драконові  гори.

Загалом Африка – доволі високий материк, якщо враховувати середню висоту. Це пов’язано з великими площами плоскогір’їв на материку.

Африка – унікальний материк за запасами різноманітних корисних копалин. На його долю припадає: 97% запасів мінералів платинової групи, 95% - хромітів, 92% - алмазів, 81% - марганцевих руд, 68% - фосфоритів, 62% - золота, 40% - бокситів й багатьох інших мінеральних ресурсів. Якщо руди чорних, кольорових й рідкісних металів, а також алмази, уранові руди приурочені переважно до докембрійського фундаменту материка й добуваються в Центральній і Південній Африці, то в осадових породах на півночі материка й на узбережжі Гвінейської затоки розвідані значні запаси нафти й газу, а також фосфоритів, бокситів, марганцевих й залізних руд осадового походження.

4.Клімат

Африка – найжаркіший материк земної кулі. Вона знаходиться переважно в екваторіальних й тропічних широтах, тому отримує значну суму сонячної радіації. Ця причина й обумовлює переважання в Африці високих додатних температур. Тут середня річна температура перевищує +20^оС. Влітку температура повітря в Сахарі піднімається до +40^оС і вище, а поверхня каменів нагрівається до +70^оС. На півночі Африки відзначена найвища температура повітря на Землі: +58,1^оС поблизу міста Тріполі (Лівія). В Африці немає холодних зим. Навіть на північних й південних окраїнах материка, які заходять в субтропічні пояси, середня температура зимових місяців не опускається нижче +8...+12^оС. Але холодний високогірний клімат представлений  на вершинах Ефіопського нагір’я й Східно-Африканського плоскогір’я. В екваторіальних широтах, в западині Конґо й на узбережжі Гвінейської затоки немає сезонних відмінностей – температура повітря на протязі всього року тримається біля +25^оС.

Кліматичні умови Африки формуються не тільки під впливом сезонних відмінностей в нагріванні північної й південної частин материка. Розподіл температур й особливо опадів пов’язаний з циркуляцією атмосфери. Для більшої частини Африки характерна пасатна циркуляція. В північній частині материка пасати проходять над суходолом й несуть сухе тропічне повітря. В Південній Африці пасати приходять з Індійського океану й несуть більш вологе повітря, викликають сильні дощі в горах Мадагаскару й на східних схилах Драконових гір.

В субекваторіальних широтах характерна сезонна зміна повітряних мас: влітку відповідної півкулі пасати змінюються екваторіальними мусонами. На крайній півночі й півдні материка, в субтропічних широтах, також відзначається сезонна зміна циркуляції атмосфери: зимою кожної півкулі тут переважає західне перенесення помірних повітряних мас (йдуть дощі), а літом ці території знаходяться під впливом субтропічних антициклонів з високим тиском (суха сонячна погода).

Опади в Африці розподіляються майже зонально. Їх кількість симетрично зменшується від екватора до тропіків, де сягає мінімальних значень, а потім знову зростає на субтропічних окраїнах материка. В екваторіальних широтах, приблизно між 5^о пн.ш. і 5^о пд. ш., опади регулярні й значні. В басейні річки Конго й на узбережжі Гвінейської затоки випадає 2000-3000 мм опадів на рік. А на схилах Камеруну – до 9000 мм. В субекваторіальних широтах, приблизно до 17-19^о північної й південної широт. Кількість опадів зменшується з 1500 мм до 250-300 мм на межі з тропічними пустелями. В тропіках, до 30^о пн. ш. і 30^о пд. ш. Зволоження дуже бідне.  Особливою сухістю відзначається широка пустеля Сахара, де випадає 50 мм на рік й по кілька років опадів може взагалі не бути. Тут випаровуваність в 20-25 разів перевищує фактичне випаровування. В субтропіках Африки кількість опадів знову зростає: до 300-500 мм на Лівійсько-Єгипетським узбережжі Середземного моря й до 500-800 мм на навітряних схилах Атлаських й Капських гір.

На території Африки виділяють екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних і два субтропічних кліматичних пояси.

Екваторіальний пояс – постійно жаркий і вологий клімат. Формується на узбережжі Гвінейської затоки (до 7-8^о пн. ш.) й охоплює значну частину басейну Конго (між 5^о пн. ш. і 5^о пд. ш.). Середні місячні температури високі - +25..+28^оС. Опадів випадає багато (понад 2000 мм на рік), розподіляються вони по місяцях рівномірно.

Субекваторіальні пояси – північний і південний – знаходяться навколо екваторіального поясу, між собою сполучаються на сході материка. Субекваторіальний мусонний клімат займає близько 1/3 частину території Африки. Літом переважає екваторіальне повітря, який приносять екваторіальні мусони (літо вологе), зимою переважає сухе тропічне повітря, яке приносять пасати (зима суха). Річні амплітуди (перепади) температур порівняно з екваторіальним поясом зростають. Найжаркіша пора року – початок дощового сезону (до +30^оС). Але навіть в найхолодніші місяці року температура не опускається нижче +18..+20^оС. Тривалість вологого періоду скорочується в напрямку від екватора до тропіків з 10 до 2-3 місяців. Річна кількість опадів на рівнинах зменшується з 1500 до 250 мм на рік.

Тропічні пояси (північний і південний) простягаються до 30^о пн. ш. і 30^о пд. ш. Вони охоплюють майже всю Сахару й котловину Калахарі з її крайовими підняттями. В цих поясах цілий рік тримається континентальне тропічне повітря й дмуть пасати. Середні температури найтеплішого місяця +30..+35^оС, найхолоднішого – не нижче +10^оС. Характерні значні амплітуди температур: річні – біля 20^оС; добові – до 40-50^оС. Опадів мало – не більше 50-150 мм на рік. Випадають вони епізодично, у вигляді рідких короткочасних злив.

Особливі кліматичні умови в межах тропічних поясів складаються на західному узбережжі Африки (приатлантична Сахара й пустеля Наміб). Тут проходять холодні течії. Відносна вологість повітря висока, але опадів випадає дуже мало. Зате в холодні нічні години на узбережжі утворюються роси й тумани. Температури порівняно низькі для тропічних широт: літом – біля +20^оС, зимою – біля +15^оС.

На східному побережжі Південної Африки  формується вологий тропічний клімат. Цьому сприяють теплі течії біля узбережжя, над якими південно-східний пасат насичується вологою й дає значні опади на навітряних схилах Драконових гір.

Субтропічні пояси (північний і південний) займають окраїни материка на півночі й півдні. Атлаські гори, Лівійсько-Єгипетське узбережжя, підніжжя Капських гір мають субтропічний середземноморський клімат з сухим жарким літом і теплою вологою зимою. На африканському узбережжі Середземного моря середні температури липня сягають +27..+28^оС, температури січня - +12^оС. На Капському узбережжі температура січня не перевищує +21^оС, липня - +13...+14^оС.

На крайньому південному сході Африки, в межах субтропічного поясу клімат субтропічний мусонний з жарким дощовим літом й відносно прохолодною і сухою зимою. Літом на узбережжя надходить вологе повітря з Індійського океану. Як і в тропічному поясі, йдуть дощі на східному узбережжі Драконових гір. Зимою Капські гори перешкоджають проникненню вологих західних вітрів й опадів випадає порівняно небагато.