3.Види та форми страхування.

В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться спеціалізованими страховими організація¬ми, які можуть бути державними й недержавними. Пос¬луги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек. В основу такої класифікації доцільно покласти ви¬ділення взаємопов'язаних елементів сукупності стра¬хових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід засто¬сувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша кла¬сифікація є загальною, а друга стосується лише майно¬вого страхування. Відомо, що страхування здійснюється в двох формах – у формі добровільного й обов’язкового страхування. Більш докладно зміст цих форм буде наведено нижче. А тут відзначимо, що страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об’єктів страхування таким чином: 1. Особисте страхування: • страхування життя; • страхування від нещасних випадків; • медичне страхування (безперервне страхування здоров’я); • страхування медичних витрат; • страхування здоров’я на випадок хвороби. 2. Майнове страхування: • страхування окремих видів транспорту (повітряного, наземного крім залізничного, водного, залізничного); • страхування вантажів і багажу; • страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ; • страхування фінансових ризиків; • страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); • страхування інвестицій; • страхування судових витрат; • страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; • страхування інших видів майна від інших ризиків. 3. Страхування відповідальності: • страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); • страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); • страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); • страхування інших видів відповідальності перед третіми особами. Крім того, в залежності від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо, коли обсяг страхової відповідальності великий) застосовуються особливі засоби страхування: 1. Співстрахування – страхування одного об’єкту за одним договором страхування декількома страховиками одночасно, причому для кожного з них визначені його права й обов’язки перед страхувальником. Кожний страховик відповідає перед страхувальником тільки в частині, яка зазначена для нього договором співстрахування. Взаємної відповідальності страховиків перед страхувальником немає. 2. Перестраховування – страхування одним страховиком (який називається цедентом, або перестраховиком) ризику виконання усіх або частини його зобов’язань перед страхувальником в іншого страховика (який називається перестрахувальником) згідно з укладеним між цедентом і перестрахувальником договором перестрахування. Перший страховик – цедент відповідає перед страхувальником в обсязі укладеного між ним і страхувальником договору страхування, незалежно від наявності наступних перестрахувальників. Звичайно перестраховування – це роздрібнення значних ризиків для скорочення частки збитку страховика при можливому настанні страхового випадку. Операція перестраховування здійснюється між страховиками після укладання основного договору страхування між страхувальником і цедентом. При цьому декілька перестрахувальників беруть на себе частину ризиків за основним страховим договором і плату за ці ризики від цедента (перестраховика). Процедура здійснення перестраховування, його обсяг і основні вимоги щодо перестраховування страховиком – цедентом значних ризиків, прийнятих ним на страхування, регулюються чинним законодавством України. Рис. 1. Класифікація страхування за формами здійснення Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх праце¬здатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відпо¬відальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по постав¬ках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого» збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно зако¬нодавства, за винного виплачує страхова і організація. До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відно¬сяться потенційно можливі різні втрати доходів страху¬вальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо. Щоб окреслити інтереси партнерів у страхуванні, в його галузях необхідно визначиш підгалузі її конкретні види страхування. Рис. 2. Класифікація страхування за об’єктами (галузями) В залежності від форм власності й категорій страху¬вальників у майновому страхуванні виділяються декілька підгалузей. По формі власності — це страхування дер¬жавного майна; колективного майна (в господарських товариствах, кооперативах, тощо; приватного майна. В залежності від категорій страхувальників підгалузями в майновому страхуванні є державне й недержавне страху¬вання. Дві підгалузі виділяються в страхуванні рівня життя громадян: соціальне страхування працівників державно¬го й недержавного секторів економіки та і особисте стра¬хування громадян. В свою чергу, соціальне і особисте страхування може бути конкретизоване. Якщо взяти соціальне страхування, то в ньому можна виділити: стра¬хування пенсій, страхування пільг. В особистому страху¬ванні розмежовується страхування життя та страхування від нещасних випадків. Структура страхування відповідальності складається з таких підгалузей: страхування заборгованості й страхування на випадок відшкодування збитку. В страхуванні підприємницьких ризиків виділено дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат, доходів. До перших відносять втрати від простою устаткування. Непрямі втрати доході» зумовлені нетехнологічними перервами в торгівлі, втраченою вигодою. Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі стра¬хових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування. Саме цим зумовлена необхідність поділу підгалузей на конкретні види страхування, під якими мається на увазі страхування конкретних однорідних об'єктів у встановленому обсязі страхової відповідаль¬ності й по відповідних тарифних ставках. У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільсько¬господарських тварин, домашнього майна, засобів тран¬спорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності. Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страху¬вання від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії та інше. У страхуванні відповідальності розмежовується стра¬хування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види. В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності кон¬кретного ризику в процесі виробництва продукції, вико¬нання робіт чи надання послуг. Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового стра¬хування. Згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", обов'язкове страхування здійсню¬ється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового стра¬хування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством. Добровільне страхування здійснюється на основі до¬говору між страхувальником і страховиком. Загальні умо¬ви і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страхови¬ком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про стра¬хування". Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Добровільне стра¬хування не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не зумовлених страху¬ванням. Раціональна погодженість обов'язкового й добро¬вільного страхування створює необхідну базу для сфор¬мування такого страхового ринку, сукупність видів страхування якого забезпечувала б різноманітний обсяг страхового захисту виробництва та інтересів людей. Поки що співвідношення різних видів страхової діяльності в Україні ще далеке від раціонального. Так, в 1993 році кількість діючих договорів по добровільному особистому страхуванню складала 61,8% від їх загальної кількості, добровільного майнового страхування - 13,1, добро¬вільного страхування відповідальності — 0,1, обо¬в'язкового страхування — 25,0%. Страхові витрати складали відповідно 45,4; 38,6; 10 та 5,8% до їх загальної суми. Класифікація майнового страхування по видах не¬безпек дозволяє виділити в ньому чотири елементи, що не знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості: — страхування матеріальних об'єктів, зокрема, будівель, споруд, транспортних засобів, устаткування, сировини, готової продукції, домашнього майна, тощо від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней, тощо); — страхування врожаю сільськогосподарських куль¬тур від погодно-кліматичних лих; — страхування сільськогосподарських тварин в дер¬жавних, колективних та приватних господарствах на ви¬падок їх падежу чи змушеного забою; —страхування засобів транспорту від аварці, крадіжок та інших ймовірних небезпек. Зазначеним елементам майнового страхування по видах небезпек властиві відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні конкретних об'єктів, що має велике значення для встановлення величини збитку, страхових тарифів, страхового відшкодування:. Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обо¬в'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність від¬шкодування матеріального збитку або надання грошо¬вої допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогоспо¬дарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних за¬собів, воєнних ризиків та інші види страхування. Для обов'язкової форми страхування властиві де¬кілька принципів. По-перше, воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страху¬вання певні об'єкти, а страхувальники — вносити встанов¬лені страхові платежі. В законодавстві встановлюється: сукупність об'єктів, що підлягають обов'язковому страху¬ванню; порядок визначення величини тарифних ставок або середніх їх розмірів з наданням права регіональної їх диференціації; періодичність внесення страхових внес¬ків; обсяг страхової відповідальності; рівень страхового забезпечення. Зазначаються також основні права і обов'язки сторін щодо дотримання умов договору страху¬вання. По-друге, для обов'язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об'єктів, які законодавст¬вом віднесені до неї. Щоб реалізувати цей принцип, страхові організації щорічно здійснюють по всій країні реєстрацію наявних об'єктів, перевіряють правильність нарахування страхових платежів та своєчасність їх виплати. По-третє, принципом обов'язкової форми страхуван¬ня є розповсюдженість її на об'єкти, що вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В його обов'язки не входить повідомляти страховий орган про появу в госпо¬дарстві нового об'єкта, що підлягає обов'язковому стра¬хуванню. Коли буде проводитись щорічна чергова реєстрація, цей об'єкт буде врахований, а страхувальник буде ознайомлений з величиною страхових внесків і строками їх внесення. По-четверте, обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за своєчасність і ви¬плату страхових платежів в повному обсязі. Коли ж страхувальник з якихось причин порушить ці вимоги, стра¬хові платежі стягуються за. рішенням суду. Можливий і випадок пошкодження чи загибелі застрахованих об'єк¬тів, ще не оплачених останнім черговим платежем. В такому разі страхове відшкодування підлягає виплаті з вирахуванням заборгованості по платежах. Порушення строків виплати страхових платежів зумовлює нарахуван¬ня на них пені. По-п'яте, обов'язкове страхування не обмежене в часі і діє на протязі періоду, поки страхувальник ко¬ристується застрахованим майном. Виключенням є ветхі об'єкти та ті, господаря яких не встановлено. Вони не підлягають страхуванню. Якщо ж застраховане майно переходить до іншого господаря, то дія договору страху¬вання не припиняється і втрачає силу лише в зв'язку з загибеллю майна. По-шосте, в разі застосування обов'язкового страху¬вання встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках до страхової оцінки або в повній грошовій сумі на об'єкт. Зазначимо, що деяким видам особистого страхування також властиві принципи обов'язкового, наприклад, суцільне охоплення, автоматизм, застосування норм страхового забезпечення. Але зазначені принципи діють суворо обумовлений строк і повністю зумовлені випла¬тою страхового внеску, наприклад, при обов'язковому страхуванні пасажирів. На відміну від обов'язкового, добровільне страхуван¬ня спирається на волевиявлення страхувальника. Форма добровільного страхування реалізується через певні принципи. По-перше, в ній застосовуються як законодавчі нор¬ми, так і добровільні засади. В законодавчому порядку встановлюються об'єкти страхування, що підлягають добровільній формі, та його найбільш загальні умови. Конкретні ж особливості щодо специфіки під¬писання й виконання страхових договорів розробляють¬ся страховою організацією. По-друге, добровільність цієї форми страхування стосується лише страхувальників, бо страховик неправо¬мірний відмовити в страхуванні об'єктів, якщо немає порушення законодавства. По-третє, для добровільного страхування властиве неповне охоплення об'єктів, тому що не всі потенційні страхувальники бажають укласти договори страхування. По-четверте, на відміну від обов'язкового, добро¬вільне страхування завжди діє в межах певного періоду, зумовленого договором. Саме в ньому чітко фіксується початок прав і обов'язків сторін та дата їх припинення. Це має виключне значення, тому що страхове відшкоду¬вання (страхова сума) виплачується лише тоді, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Звичайно, можна забезпечити і безперервність доб¬ровільного страхування шляхом підписання договору на новий строк. По-п'яте, права і обов'язки сторін в добровільному страхуванні виникають лише у випадку обов'язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, зразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок по довгостроковому добровільному страхуванню не виплачується, то дія договору припиняється. По-шосте, обсяг страхового забезпечення по добро¬вільній формі страхування встановлюється самим стра¬хувальником. Якщо має місце страхування матеріальних об'єктів, то страхувальник може визначити величину страхової суми до верхньої межі — страхової оцінки майна. Розмір страхової суми по договору довгостроко¬вого страхування визначається за домовленістю парт¬нерів.