3.2 Хор у супроводі фортепіано.
Це зовсім не простий вид запису: хор вимагає, як правило, досить "повітряного" звучання, а рояль, потрапляючи на хорові мікрофони, буде "летіти", втрачати розбірливість і свій тембр. До того ж, перебуваючи по необхідності досить близько до хору, фортепіано звучить із досить більшим рівнем на цих мікрофонах. Щоб урятувати тембр і додати розбірливість інструменту, доводиться підставляти до нього свої мікрофони, і може так вийти, що вийде не хор у супроводі фортепіано, а навпаки - фортепіано в супроводі хору. Тут особливо потрібне почуття міри, щоб рояль не виявився ближче хору, в іншій акустиці. Якщо запис відбувається в студії, де є акустичні щити, було б корисно ними застосуватися, але так, щоб піаніст бачив диригента, а диригент не тільки бачив, але й чув піаніста, та й хор чув рояль. Прийде потрудитися, переставляючи щит і розвертаючи й закриваючи кришку, поки не прийдемо до оптимуму. А що робити в залі, де немає щитів? Знову проблема, куди поставити і як розгорнути інструмент, на яку стійку підняти кришку або взагалі закрити, так ще щоб рояль не виявився на периферії стереобази. У цьому випадку засобу обмежені. Може бути, прийде хор писати менш «повітряно», чим хотілося б, але треба якось рятувати ситуацію. У кожному разі треба одержати оптимальний результат у цьому незручному для запису жанрі.
3.3 Хор у супроводі оркестру.
До всіх зазначених раніше проблем запису хору a capella додається ще чималий набір нових неприємностей. Як правило, на концертних площадках і в студіях хор розміщається на верстатах за оркестром. Як виключення, хор може перебувати ліворуч і праворуч від оркестру, але це трапляється, в основному, коли в добутку беруть участь два хори, а буває й три - два дорослих і один дитячий, як, наприклад, у Восьмій симфонії Г. Малера.
У чому ж проблема? З якої би сторони хор не перебував, він однаково виявляється за оркестром в екстремальній зоні, де під хоровими мікрофонами нас підстерігає небезпеку у вигляді групи ударних інструментів і мідної духових, а валторни й туба взагалі "дмуть" практично в наші хорові мікрофони. Звичайно, якщо дозволяє простір, те можна якось "розгребти" цю ситуацію, "відсунувши" від хору небезпечні групи інструментів. А якщо запис відбувається в студії, те, звичайно, у якімсь ступені можуть допомогти щити, якщо з їхньою допомогою вдасться відгородити джерела, що заважають, звуку. А хорові мікрофони прийде ставити трохи ближче до хору, чим при записі a capella. Про загальний, спеціально хоровому мікрофоні, ніякої мови бути не може. Його функцію виконує вдало поставлений, з обліком "інтересів" хору, загальний мікрофон оркестру, а до деякої міри й індивідуальні мікрофони в оркестрі, розташовані неподалік від хору (мікрофони дерева, ударних, арфи, органа).
Якщо ж студія такий величезний колектив не може вмістити без шкоди якості звучання, то в цьому випадку хор записують накладенням на оркестрову фонограму, як практикувалося на всесоюзній студії грамзапису "Мелодія" при записі опер. Це, звичайно ж, простіше, але не треба забувати про єдність звучного простору. А в деяких багатих і технічно розвинених країнах вдається все записувати одночасно з різних приміщень: хорового, оркестрового, окремого для солістів - при відповідному технічному забезпеченні: монітори, відео контроль і т.д. Але нам це й не снилося...
При записі ораторіальних жанрів варто особливо приділити увагу колоритний вадам композиторів, коли частенько в унісон з якою-небудь групою хору звучить або група струнних, або який-небудь духовий (в основному дерев'яний) інтрумент. Це не зовсім просте завдання, адже не можна втратити текст у хору, якщо це не вокаліз, і в той же час почути дублюючу партію в оркестрі. Якщо вийде, то "почуття глибокого задоволення" звучанням слухачам забезпечено.
Висновок
Останнє десятиліття відзначене зростанням популярності естрадних жанрів, заснованих на фольклорних джерелах, - найчастіше їх називають ethnic або world. У цій музиці також широко застосовуються акустичні інструменти народного походження, оскільки саме вони й надають їй характерний колорит. Основним критерієм якості звуку при озвучуванні є природність тембру - щодо цього система звукопідсилення повинна бути тональною й нейтральної, або, говорячи мовою шанувальників Hi End, "прозорої", тобто її власних акустичних особливостей не повинне бути чутно. Спеціалізовані інструментальні мікрофони з кріпильними пристроями - це краще рішення для музиканта й звукорежисера. Духові інструменти по спектрі, динаміці й особливо за формою огинаючої схожі з вокалом. Мабуть, головна відмінність - те, що багато духових ширше по діапазону, і їхні крайні регістри перебувають за межами нормального людського голосу. Якщо кларнет, труба або флейта в середньому регістрі аналогічні жіночому голосу, а тромбон або тенор-саксофон - чоловічому, то вищі регістри флейти, труби й кларнета вже нічим не нагадують вокал. У силу подібності акустичних характеристик духових з голосом динамічна обробка виробляється аналогічно тієї, що застосовується з вокалом.
Додатки
Мал. 1
Мал.2
Література
www.musicriders.com
www.web-dir.ru
www. allarticles.ru
www.topevent.ru/library
Журнал «Звукорежисер»
Журнал «625»