1.1. Розвиток духового оркестру.
Виникнення духових оркестрів у Росії пов'язане з реформами Петра I, що створило військово-оркестрову службу (див. Російська музика XVIII — початку XX в.). До нього в кожному військовому підрозділі були тільки окремі сигнальні духові інструменти. По указі 1711 р. у кожну військову частину вводився невеликий духовий оркестр. Високого виконавського рівня російські духові оркестри досягли в 2-й половині XIX в. Для них писали музику А. П. Бородін, Н. А. Римський-Корсаків, П. И. Чайковський, А. К. Глазунов і інші. В оперних спектаклях композитори нерідко використовували так звану «банду» — духовий оркестр, що складається тільки з мідних духових і ударних інструментів. Він звучить, наприклад, у фінальній сцені опери М. И. Глинки «Іван Сусанін».
Вся історія розвитку радянського духового оркестру зв'язана зі становленням нашої держави, основними етапами його соціалістичного будівництва. Важливою була роль духової музики під час громадянської війни й довоєнних п'ятирічок, у роки Великої Вітчизняної війни й післявоєнний період. Особливою рисою радянських оркестрів стало жанрова розмаїтість і ідейно-художнє багатство їхнього репертуару. Особливе місце в ньому займають марші й різні танці. Концертна духова музика містить у собі сюїти, рапсодії? балади, поеми, фантазії, увертюри й навіть симфонії. Звучать на концертній естраді й численні перекладання симфонічних добутків класиків і сучасних композиторів. Ряд творів для духового оркестру написали Н. Я. Мясковский, Р. М. Глиєр, С. Н. Василенко, Д. Д. Шостакович, С. С. Прокоф'єв, А. И. Хачатурян. Великий внесок у розширення репертуару внесли композитори, що плідно працюють у жанрі духової музики. Це Н. П. Іванов-Радкевич, М. Д. Готлиб, Е. П. Макаров, Г. М. Калинкович, Б. Т. Кожевников, Г. И. Сальників.
По складу інструментів сучасний духовий оркестр ділиться на малий мідний оркестр, малий змішаний, середній змішаний і великий змішаний. Основу малого мідного оркестру становлять корнети, альти, тенори, баритони й баси. Із приєднанням до цієї групи духових дерев'яних (флейт, гобоїв, кларнетів, саксофонів, фаготів), а також труб, валторн, тромбонів і ударних інструментів утворяться малі змішані, середні й великий змішані склади. У кожного оркестру свої художні завдання. Малий мідний оркестр виконує нескладну музику прикладного характеру — танці, марші й т.д. Змішані склади можуть грати більше складні твори. У нашій країні близько 60 тисяч духових оркестрів. Серед них - професійні колективи: Державні духові оркестри РСФСР, Української РСР, Вірменської РСР, Латвійської РСР і ін. Популярністю користуються найбільші військові оркестри: Перший Окремий показовий оркестр Міністерства оборони СРСР, Зразковий оркестр Військово-Морського Флоту СРСР, Зразковий оркестр Комендатури Московського Кремля й ін. Незвичайно виросло виконавську майстерність самодіяльних духових оркестрів.
1.2. Види духових інструментів.
Духові інструменти діляться на мідні й дерев'яні.
У мідних інструментів стовп повітря коливається за допомогою спеціального мундштука у вигляді маленької лійки, називаною чашкою. Коли музикант особливим способом складає губи, прикладає їх до мундштука (створює так званий амбушюр, тобто спосіб складання губ і мови в сполученні з мундштуком для витягу звуку при грі на духовому інструменті) і дме в інструмент, у вузькій щілині, утвореної міцно стислими губами, виникає коливання повітря, що нагнітається під тиском. Це коливання передається всьому іншому повітряному стовпу й навколишньому його металу, аж до вихідного розтруба.
Мідні інструменти діляться на вузькомензурні (труба, тромбон, туба, валторна), у яких основна частина трубки має циліндричну форму, і широкомензурні (корнет, альтгорн, флюгельгорн, сімейство саксгорнів), у яких основна частина трубки має конусну форму.
Розходження між ними проявляється насамперед у тому, що в широкомензурних інструментах звук більше м'який, матовий. Так, корнет і труба практично ідентичні по ладу й діапазону, але в труби звук більше яскравий, потужний, блискучий - саме в цьому прийнято вбачати основну причину того, що корнет, що застосовувався в ранньому джазі, був у міру розвитку жанру замінений на трубу (насамперед завдяки ініціативі Луи Армстронга). У свою чергу, з появою в джазі стилю cool багато сурмачів стали використовувати флюгельгорн - інструмент із більше щільним, але й більше "холодним" тембром.
Дерев'яні духові - це флейта, кларнет, гобой, фагот, а також саксофон, незважаючи на те, що він виготовляється з металу (як, до речі, і флейти). Флейта не має мундштука й ставиться до так званих лабіальних інструментів. Кларнет і саксофон мають мундштук з одною тростиною, тобто платівкою з очерету, що при вдмухуванні повітря в мундштук починає вібрувати, збуджуючи коливання й усього повітряного стовпа. Гобой і фагот мають мундштук з подвійною тростиною.