Забезпечення доказів. Судові доручення по збиранню доказів
З метою захисту інтересів сторін та інших учасників процесу цивільне процесуальне законодавство передбачає інститут забезпечення доказів, норми якого регламентують процесуальний порядок вжиття судом термінових заходів щодо закріплення фактичних даних, щоб у подальшому при розгляді справи була можливість їх використати як докази.
У цивільному процесі інститут забезпечення доказів використовується тоді, коли виникає загроза того, що якісь докази не збережуться до судового засідання, змінять свої якості, стануть недоступними для суду. Наприклад, може виникнути необхідність термінового проведення експертизи, оскільки докази можуть втратити свої якості і втратити доказове значення.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є проблеми з поданням доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Способи забезпечення судом доказів:
допит свідків;
призначення експертизи;
витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням;
інші способи забезпечення доказів (наприклад, дослідження доказів за місцем їх знаходження у порядку судового доручення; постановлення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов’язані з порушенням авторського права (ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Докази забезпечуються:
після відкриття провадження у справі;
у виняткових випадках (реальна загроза смерті єдиного свідка, висока імовірність знищення усього тиражу контрафактних примірників твору, що охороняється авторським правом) за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову.
ЗМІСТ ЗАЯВИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ (ст. 134 ЦПК України):
докази, які необхідно забезпечити;
обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим,
справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Заява про забезпечення доказів розглядається
судом, який розглядає справу;
якщо позов ще не пред'явлено, – місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів.
Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов'язковою.
У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника.
ВАЖЛИВИМ СПОСОБОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ Є ВИТРЕБУВАННЯ ДОКАЗІВ СУДОМ.
У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є проблеми, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.