4. Подання доказів суду та обов’язок доказування. Звільнення від доказування

Факти, установлення яких є необхідним для вирішення справи, доказуються шляхом подання до суду доказів і дослідження їх у судовому засіданні.

Докази подаються

• сторонами;

• іншими особами, які беруть участь у справі.

Слід зазначити, що ЦПК право подавати докази надає всім особам, які беруть участь у справі, а обов’язок доказування покладає на сторони.

Строк подання доказів

• Сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

• Якщо попереднє судове засідання по справі не проводиться, то докази можуть подаватися до початку розгляду справи по суті (ст. 131 ЦПК України).

Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Суд, при визначенні строку на подання доказів, у кожному конкретному випадку повинен виходити із принципу розумності.

Наслідки порушення строків подання доказів

• Докази, подані з порушенням зазначених вимог, не приймаються;

• Докази можуть бути прийняті, якщо сторона доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 60 ЦПК України), крім випадків, коли особа звільняється від доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (тобто, спірні обставини).

За ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто на висунутих певних теоріях, гіпотезах, зв’язках між ними, які не тільки не підтверджуються жодними фактичними даними, а й потребують самостійного доказування.

Поряд із необхідністю доказування, законодавець визначає підстави звільнення від доказування.

НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ДОКАЗУВАННЮ (ст. 61 ЦПК України):

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Тобто, у разі відсутності будь-якого застереження суд вважає факт встановленим, якщо його визнали сторони чи інші особи, які беруть участь у справі. Але, якщо після попереднього судового засідання, на якому було визнано факт, особа доведе, що таке визнання було здійснене внаслідок помилки, обману, насильства, суд приймає це як відмову від визнання (ст. 178 ЦПК України).

2. Обставини, визнані судом загальновідомими. Загальновідомими вважатимуться обставини, які знають усі, або переважна більшість людей, які проживають на певній території. Такі обставини не потребують доказування через очевидність їх існування. Як правило, ними визнаються юридичні події – обставини, настання, зміна чи припинення яких не залежить від волі людини (землетрус, паводок).

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Такі обставини називаються преюдиційними фактами, які заборонено оспорювати в іншому процесі.

4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Преюдиційне значення можуть мати і факти, які встановлені вироком у кримінальній справі. Це можливо, наприклад, коли суд розглянув кримінальну справу, виніс вирок, а потім пред’являється позов про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином. Але відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок, що набрав законної сили, є обов’язковим для суду, який розглядає цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої винесено вирок, лише з питань чи мали місце ці дії і чи вчинені вони даною особою. Інші факти, які містяться у вироку, преюдиційного значення для цивільної справи не мають. Тому при розгляді справи про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, розмір шкоди визначається судом у цивільній справі. Розмір шкоди, вказаний у вироку береться до уваги, але преюдиційного значення не має.