За джерелом отримання фактичних даних докази поділяються на:
особисті (джерелом яких є люди – показання свідків, пояснення сторін),
речові (джерелом яких є речі – письмові і речові докази);
змішані (джерелом яких є одночасно і людина і матеріальний об’єкт – висновок експерта).
Предмет доказування
Для правильного вирішення справи суд повинен з’ясувати всі юридичні факти, які мають значення для справи.
Сукупність юридичних фактів, від встановлення яких залежить вирішення справи по суті, і є предметом доказування. Термін «предмет доказування» означає, що всі юридичні факти, які входять до нього, мають бути доказані у процесі, тобто, вони є тим, що підлягає доказуванню.
Склад фактів, які входять до предмету доказування, для кожної справи є різним. Суд визначає його виходячи із вимог та заперечень сторін, а також керуючись нормами матеріального права, які необхідно застосувати в даному випадку.
До предмету доказування входять:
факти підстави позову, тобто, юридичні факти, вказані позивачем як підстави позовних вимог.
факти-заперечення проти позову, тобто юридичні факти, вказані відповідачем як підстави заперечення проти позову [19; 34].
Формуючи предмет доказування позивач має включити до нього такі групи фактів:
обставини, що підтверджують порушення прав позивача;
обставини, що підтверджують право позивача;
обставини, що свідчать про порушення прав позивача саме відповідачем;
обставини, які встановлюють розмір завданої позивачу шкоди
Якщо у процесі беруть участь треті особи із самостійними вимогами щодо предмету позову, або подається зустрічний позов, то до предмету доказування включаються також факти, що є підставою таких позовів.
Але сторони можуть помилятися у своїх посиланнях на факти. З одного боку вони можуть зазначати факти, з якими норми матеріального права не пов’язують правових наслідків, тобто факти, які не мають юридичного значення у справі. З іншого боку, сторони можуть не вказувати всі факти, з якими правові наслідки пов’язані. Тому, склад фактів, що входять до предмету доказування, остаточно визначає суд.
При визначенні того, які із фактів, вказаних сторонами, мають юридичне значення і які факти ще необхідно установити, суд має керуватися нормами матеріального права, що регулюють спірні відносини. У гіпотезах цих норм вказані факти, від яких залежать права та обов’язки сторін і які, відповідно, мають включатися до предмету доказування у справі.
ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ:
Позивачем – у позовній заяві
Відповідачем – у запереченнях проти позову та/або зустрічному позові
Третьою особою із самостійними вимогами – у позовній заяві такої особи
Судом – встановлює межі предмету доказування протягом усього розгляду справи
Склад юридичних фактів, які є предметом доказування, може бути змінений з ініціативи сторін, а також суду.
Правильне визначення предмета доказування по кожній справі є досить важливим: якщо будуть встановлені не всі факти, необхідні для вирішення справи, це призведе до ухвалення необґрунтованого рішення. Якщо суд, неправильно визначивши коло фактів, які необхідно дослідити, буде досліджувати і ті, які не мають відношення до справи, це призведе до непотрібних витрат часу і сил, а головне – може призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки суд буде обґрунтовувати своє рішення на фактах, які з точки зору закону не мають правового значення.