1. Інтерн-ція та станд-ція обліку у міжн масштабі:необхідн, сутн та знач.

БО-це система збир, вимырюв, обробки та інт-притації інф-ції для прийняття найб зважених упр-х рішень. Процес ек інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки, бізнесу призвели до необхідності інтерн-ції та стандартиз обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозум є важливою передум бізнесу, ек інтеграції країн. Тобто, необхідність стандартиз фінанс обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів ек інтеграції країн, створенням міжнар корпорацій, вільних ек зон, створенням та функц-ням спільних підпр-в, реалізацією спільних проектів. Облік, як мова бізнесу повинен будуватися на загальноприйн принципах.

Питаннями стандартизації БО займаються кілька МО. Серед них Комітет з міжнар стандартів БО, це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнар стандартів БО. Іншою організацією є Міжнар федерація бухгалтерів, сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у БО. Значну роль у справі стандартизації БО відіграє ООН, головним об’єктом діяльності є вивчення питань обліку і звітності міжнац-х корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації; сприяє запровадж міжнар стандартів у світов масштабі.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнар стандартів – це шлях до інтернац-ції обліку, його уніфікації та гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів.

2. Загальнопр принц бо, їх заг сутність та знач.

Принципи – це базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господ діяльності підпр-ва, його активів, доходів, витрат, фінанс результатів. В США загальноприйнятими принципами є ГААП, у Британії SSAP, а у міжн. стандартах такі принципи визн. концептуальна основа Framework.

До принципів відносяться: 1.припущення щодо обєкту; 2.принципи ведення обліку; 3.обмеження щодо інформації. Основні припущення:

1) щодо автономності під-ва-кожне підприємства, фірма розглядається як самостійна господарська одиниця, відокремлена від своїх власників та інших підприємств. 2) щодо безперервності діяльності- принайні в наступному звітному періоді під-во немає ні наміру, ні можливостей суттєво скорочувати або припиняти свою діял-сть .3) щодо періодичності: передбачає розподіл безперервної діял-сті під-ва на певні періоди з метою складання фін.звітності; 4) щодо наявності єдиного грошового вимірюв -в БО відобр-ть явища, дані, які можуть бути виражу грош вимірі. Основні принципи: 1) П історичної собівартості: при первісному визнанні активів, їх необхідно оцінити за СВ, тобто включити всі витрати, що необхідні для доведення активів до стану та в місце, де його планується викор. за призначенням. 2) П нарахування- доходи визнаються в БО в момент відвантаження товару( підписання акту про виконану роботу) незалежно від того, коли були фактично отримані грошові кошти. 3) П співставлення доходу і витрат: у ФЗ визнаються лише ті витрати, які повязані з госп. діял., що призвела до виникнення доходу, тобто витрати поточного періоду – це витрати, які повязані з доходами поточного періоду. Якщо витрати повязані з витратами майб. періоду – вони визнаються як активи; якщо від них не очікується отримання доходів – як збитки. 4) П повного розкриття інформації: ФЗ не повинна бути пропущенна інформація на тій підставі, що вона може негативно вплинути на рішення зовн.користувачів.

Обмеження щодо інформації: 1) П співвідношення вигоди і витрат: вигоди отримані від інф-ї повинні перевищувати витрати на їх отримання. 2) П суттєвості: інф-я є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на рішення зовн. користувачів. 3) П консерватизму- доходи обліковують, коли мож­ливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, у той час як витрати та втрати повинні відображатися, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією.