15. Теоретична база сучасної стандартизації

Теоретичною базою сучасної стандартизації є система переважних чисел.

Переважними називаються числа, які рекомендується вибирати як переважні перед всіма іншими при призначенні величин параметрів для новостворюваних виробів (продуктивності, вантажопідйомності, габаритів, чисел зворотів, тисків, температур, напруги електричного струму, чисел циклів роботи і інших характеристик проектованих машин і приладів).

Переважні числа отримують на основі геометричної прогресії, i-й член якої рівний ± 101/R. Знаменник прогресії виражається як R = 5, 10, 20, 40, 80 і 160, а i набуває цілих значень в інтервалі від 0 до R. Значення R визначає число членів прогресії в одному десятковому інтервалі. Переважні числа одного ряду можуть бути або лише позитивними, або лише негативними.

Строго обґрунтований ряд переважних чисел необхідний для того, щоб параметри і розміри окремого виробу або групи виробів щонайкраще були погоджені зі всіма відповідними видами продукції (наприклад, електродвигуни – з технологічним устаткуванням, вантажопідйомними пристроями і так далі).

Недотримання цієї умови викликає зайві витрати матеріалів, електричною і інших видів енергії, неповне використання устаткування, зниження продуктивності праці, зростання собівартості продукції.

Ряди переважних чисел повинні задовольняти наступним вимогам:

– представляти раціональну систему градацій, що відповідає потребам виробництва і експлуатації;

– бути безкінцевими в напрямах зменшення і збільшення чисел;

– включати всі послідовні десятиразові або дробові значення кожного числа ряду;

– бути простими і такими, що легко запам'ятовуються.

Промислово розвинені країни прийняли національні стандарти на нормальні лінійні розміри. Нормативні документи складені з врахуванням рекомендацій Міжнародній організації по стандартизації (ІСО), встановлює чотири основні ряди переважних чисел (R5, R10, R20, R40) і два додаткових (R80 і R160).

16.Основні методи стандартизації.

На основі принципів стандартизації була сформована система її методів. Стандартизація в своїй діяльності використовує різноманітні методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типізація, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

Уніфікація — метод стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до одноманітності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів. Уніфікація спрямована на зниження кількості різновидів виробів за рахунок їх комбінування та змін конструкцій. Це раціональне скорочення кількості типів, видів і розмірів виробів однакового функціонального призначення.

Основою уніфікації є систематизація та класифікація. Систематизація — це розподілення предметів, продукції, явищ чи понять у визначеному порядку та послідовності, які утворюють чітку систему, зручну для використання.

Класифікація — це розподілення предметів, продукції, явищ чи понять за групами, розрядами, класами залежно від їхніх загальних істотних ознак.

Агрегатування — метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компонування їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів і агрегатів, що мають геометричну та функціональну взаємозамінність. Цей метод дає змогу збільшити номенклатуру устаткування і машин, що виробляються, за рахунок модифікації їхніх основних типів і утворення різних варіантів.

Типізація — метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктивних, технологічних, організаційних й інших рішень на основі загальних технічних характеристик для деяких виробів, процесів, методів управління.

Основним методом типізації технологічних процесів слід вважати метод технологічної послідовності, який оснований на загальності технологічних процесів.

Взаємозамінність — це здатність одного виробу, процесу, послуги бути використаним замість іншого для задоволення тих самих потреб. Взаємозамінність буває функціональною та розмірною.

Функціональні вимоги найбільш повно враховуються при застосуванні методу функціональної взаємозамінності. Під цим методом розуміють визначення точності геометричних та фізико-хімічних параметрів деталей і вузлів на основі чітко встановлених зв'язків між цими властивостями та експлуатаційними показниками.

Уніфікація, агрегатування, типізація і взаємозамінність є базою для розвитку робіт зі спеціалізації. Спеціалізація — це організаційно-технічні заходи, спрямовані на створення виробництв чи підприємств з реалізації однотипної продукції та надання однотипних послуг у масовому чи великосерійному масштабі з використанням оптимальної технології при мінімальній собівартості й найкращій якості. Залежно від об'єктів спеціалізації вона може бути предметною, подетальною, технологічною і функціональною.