Контрольні питання:

1. Частота ВІЛ/СНІДу у хворих на туберкульоз легенів в сучасних умовах.

2. Патогенетичні взаємовідношення між туберкульозом і ВІЛ/СНІДом, переважаючі клінічні

форми туберкульозу при ВІЛ/СНІДі.

3. Етіологія, епідеміологія, класифікація, клінічні прояви та стадії ВІЛ/СНІДу, характеристика

кожної з них, діагностика та основні принципи і засоби лікування ВІЛ/СНІДу.

4. Особливості клінічнічного перебігу туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД.

5. Значення лабораторних методів дослідження при туберкульозі, поєднаному з ВІЛ/СНІДом.

6. Діагностика та диференційна діагностика туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД.

7. Взаємний вплив туберкульозу та ВІЛ/СНІДу на розвиток ускладнень обох захворювань.

8. Особливості лікування хворих на туберкульоз, поєднаний з ВІЛ/СНІДом.

Література:

1. Туберкульоз легень у ВІЛ-інфікованих / Фещенко Ю.І. та інш. // Журнал АМН України. – 2000.

– Т.6, № 4. – С.809-814.

2. Туберкулёз в период эпидемии ВИЧ/СПИДа и наркомании / Волкова К.И. и др. // Проблемы

туберкулёза. – 2001. - № 2. – С. 61-65.

3. Особенности клинической картины и лечения туберкулёза у ВИЧ-инфицированных больных /

Аухтин О.И. и др.// Проблемы туберкулёза. – 2002. - № 11. – С. 21-23.

4. Клинические аспекты туберкулёза и СПИДа / Мельник В.Н. и др. // Журнал практичного

лікаря. – 2002. - № 6. – С.29-30.

5. Клиника и профилактика туберкулёза у ВИЧ-инфицированных / Зайцева С.И. и др. //

Международный медицинский журнал. – 2002. - № 4. – С. 29-33.

6. Черенько С.О., Александріна Т.А. Епідеміологічний нагляд за ситуацією щодо захворюваності

на туберкульоз та ВІЛ/СНІД в Україні // Український медичний часопис. – 2004. - № 3(41). –

V/VI. – С.69-72.

7. Щелканова А.И., Кравченко А.В. Особенности течения туберкулёза, сочетанного с ВИЧ-

инфекцией // Терапевтический архив. – 2004. - № 4. – С.20-24.

8. Мельник В.П., Світлична Т.Г. Захворюваність та летальність хворих на туберкульоз у

поєднанні з ВІЛ-інфікуванням та СНІДом // Український пульмонологічний журнал. – 2006. –

№ 2. – С.34-36.

Туберкульоз і алкоголізм

Хворі на туберкульоз, що страждають алкоголізмом, складають найбільшу соціально і епідеміологічно небезпечну групу хворих, які важко піддаються повноцінному лікуванню.

Частота туберкульозу серед хворих на хронічний алкоголізм так само, як і алкоголізму серед хворих на туберкульоз, значна. Одночасно на туберкульоз і хронічний алкоголізм страждають головним чином чоловіки у віці 30-60 років. На туберкульоз занедужують і жінки, що зловживають алкоголем.

Частіше туберкульоз приєднується до алкоголізму, рідше у хворих на туберкульоз розвивається алкоголізм.

Патогенез туберкульозу в хворих на алкоголізм повністю не з’ясований. Алкоголь ушкоджує різні органи і системи, в тому числі і імунну. В легенях алкоголь руйнує альвеолярний епітелій, викликає руйнування легеневих макрофагів, запальну інфільтрацію стінок бронхів, судин, що призводить до пригнічення місцевих захисних реакцій проти інфекцій. Тривала алкогольна інтоксикація викликає порушення обмінних процесів, дегенеративні і деструктивні зміни тканин внутрішніх органів, що сприяють прогресуванню туберкульозу. Крім того, хворі на хронічний алкоголізм неадекватні в оцінці свого здоров’я, звичайно ігнорують профілактичні обстеження, у зв'язку з абстинентними станами втрачають контроль за своїм здоров'ям, пізно звертаються за допомогою до лікаря.

Туберкульоз у хворих на алкоголізм розвивається в результаті ендогенної реактивації залишкових посттуберкульоних змін, але, з огляду на асоціальну поведінку і недотримання санітарних норм, істотну роль у розвитку туберкульозу відіграє й екзогенна суперінфекція.

Патологічна анатомія. У легенях хворих на алкоголізм можуть виявлятися різні по тяжкості форми туберкульозу. Однак частіше, ніж в інших хворих, виявляють фіброзно-кавернозний туберкульоз, а в хворих алкоголізмом III стадії - полікавернозний процес, часто ускладнений казеозною пневмонією.

Симптоматика. Хворі з вперше виявленим при профілактичних обстеженнях туберкульозом нерідко скарг не пред'являють. При прогресуванні туберкульозу з`являється висока температура тіла, симптоми інтоксикації, кашель з мокротинням, кровохаркання, задишка. Клінічна картина захворювання залежить від впливу захворювань серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, що супроводжують хронічний алкоголізм. При приєднанні туберкульозу хронічний алкоголізм може протікати злоякісно з частим розвитком алкогольних психозів, тривалими запоями, що ускладнюють перебіг туберкульозного процесу.

Діагностика туберкульозу ґрунтується на даних рентгенологічної картини, яка, власне кажучи, не відрізняється від рентгенологічної картини хворих, які не страдають на алкоголізм. У більшості хворих на алкоголізм вперше виявлений туберкульоз з наявним розпадом і бактеріовиділенням.

Лікування туберкульозу в хворих на алкоголізм здійснюють із застосуванням комплексу протитуберкульозних і протиалкогольних засобів. Хворі, що страждають на алкоголізм, часто порушують режим лікування, тому хіміотерапію доцільно їм проводити парентерально. При алкоголізмі III стадії протипоказані циклосерин і інші препарати, що впливають на ЦНС. Протитуберкульозне лікування в стаціонарі повинно бути інтенсивним, передбачати швидке абацилювання і закриття порожнин розпаду, після чого завершальне лікування проводять в амбулаторних умовах. При порушенні стаціонарного режиму або відмові від лікування необхідно направляти хворого на примусове лікування в стаціонар закритого типу.

З огляду на велику епідеміологічну небезпеку хворих на туберкульоз і алкоголізм, а також недостатньо високу ефективність хіміотерапії, показання до хірургічного лікування таких хворих повинні бути розширені, а терміни передопераційної хіміотерапії скорочені.