Контрольні питання:

1. Визначення поняття “циротичний туберкульоз легень”, загальна характеристика клінічної

форми.

2. Особливості патогенезу циротичного туберкульозу легень.

3. Патоморфологічні зміни при циротичному туберкульозі легень, характер реакції тканин.

4. Клінічні прояви циротичного туберкульозу легень.

5. Лабораторна і рентгенологічна діагностика циротичного туберкульозу легень.

6. Особливості бактеріовиділення і його виявлення у хворих на циротичний туберкульоз

легень.

7. Диференційна діагностика циротичного туберкульозу легень з фіброзно-кавернозним

туберкульозом легень.

8. Диференційна діагностика циротичного туберкульозу легень з деструктивними процесами

нетуберкульозного походження.

9. Відмінності циротичного туберкульозу легень від цирозу легень.

10. Особливості лікування хворих на циротичний туберкульоз легень.

11. Диспансерний облік хворих на циротичний туберкульоз легень.

12. Поняття “санованої” каверни, умови зняття хворих на циротичний туберкульоз легень з

обліку бактеріовиділювачів.

13. Медико-соціальний прогноз, вихід на інвалідність, трудова реабілітація хворих на

циротичний туберкульоз легень.

Література:

1. Безпосередні та віддалені результати лікування хворих на хронічний туберкульоз легень /

Петренко В.М. та ін. // Український пульмонологічний журнал. – 2005. - № 4. – С.9-13.

Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими захворю­ваннями легень (коніотуберкульоз)

В цю групу включають всі форми туберкульозу легенів при одночасній наявності пилових професійних захворювань силікозу, асбестоза та інш. Найбільш розповсюдженою формою йієї патології є силікотуберкульоз.

Силікотуберкульоз являє собою самостійне захворювання. Силікоз – найпоширеніший і найтяжчий вид пневмоконіоза – професійного захворювання, що розвивається в результаті тривалого вдихання пилу, що містить вільний двоокис кремнію. Являє собою хронічне захворювання, швидкість розвитку якого залежать від концентрації речовини в пилу, тривалості впливу пилового фактора і індивідуальних особливостей організму. Туберкульоз при силікозі є вторинним і пов'язаний з реактивацією туберкульозних вогнищ в легких і внутрішньогрудних лімфатичних вузлах.

Клінічна картина пов'язана з явищами, що розвиваються при силікозі, бронхіті, пневмофіброзі та емфіземі з розвитком дихальної недостатності. Клініко-рентгенологічно виділяють три форми силікозу: вузликову, інтерстиціальну і вузлову. Особливо часто приєднується інфекція до силікозу II і Ш стадії, що развились під впливом пилу з високим вмістом двоокису кремнію. Клінічною формою туберкульозу, що приєднується до силікозу, найбільше часто є вогнищева. При силікотуберкульозі внутрішньогрудних лімфатичних вузлів найбільше часто уражуються бронхопульмональні і біфуркаційні лімфатичні вузли, переважно правого кореня. При цьому виді силікотуберкульоза ураження бронхів носить характер свищів, стенозів. Спостерігається за типом «яєчної шкарлупи» кальцинація лімфатичних вузлів. Вузловий силікотуберкульоз називають силікотуберкульомою, яка має округлу форму, високу інтенсивність, чіткі контури.

Диференційну діагностику проводять з такими захворюваннями легенів: силікозом, саркоидозом, алергійним і идиопатичес-ким фиброзирующим альвеолитом.