Захворюваність на туберкульоз у Європі*

Країни європейського регіону ВООЗ	На 100 тисяч населення
	2005	2006	2007
Казахстан	169,9	155,0	160,0
Республіка Молдова	143,0	139,2	135,8
Румунія	120,7	112,6	104,8
Киргизстан	123,9	119,6	117,1
Грузія	103,2	103,6	98,2
Російська Федерація	89,4	87,5	89,7
Україна	84,4	88,5	82,4

*ЄРБ ВООЗ, Європейська база даних ЗДВ, січень 2009 р.

Найскладніша ситуація з туберкульозу спостерігається у бідних країнах світу, до яких належить і Україна. За офіційними даними, на туберкульоз в Україні страждають близько 1,5 % населення, або майже 500 тис. осіб, втім, за експертними оцінками, кількість людей, хворих на туберкульоз в Україні, може сягати 1 млн осіб, адже до медичної статистики не потрапляють особи без певного місця проживання, нелегальні мігранти та деякі інші категорії населення. Нині від туберкульозу щороку гине понад 10 тис. українців, що у кілька разів більше, ніж від ВІЛ/СНІД та інших інфекційних хвороб разом взятих. Ситуація погіршується тим, що в Україні тривалий час відсутній Єдиний реєстр хворих на туберкульоз, що призводить до невизначеності справжньої кількості громадян, які хворіють на туберкульоз.

У 90-х роках минулого століття соціально-економічна криза в Україні, погіршення добробуту нашого народу, невпевненість у завтрашньому дні, стреси, незбалансоване харчування і навіть недоїдання багатьох наших співвітчизників, дози радіації після Чорнобильського лиха, забруднення довкілля промисловими викидами, пестицидами та іншими нечистотами, погіршили імунітет багатьох людей, й на цьому тлі відбувся спалах туберкульозу.

В Україні ситуація з туберкульозу почала погіршуватись з 1990 року. З 1995 року в Україні зафіксовано епідемію туберкульозу. Показники захворюваності та смертності збільшились відповідно, з 31,8 – у 1990 році до 77,8 – у 2008 році (у 2,4 рази), смертності з 8,1 до 22,4 на 100 тис. населення (2,8 рази).

З 1956 року динаміка захворюваності та смертності від туберкульозу в Україні мала тенденцію до зниження і мінімальних показників зазнала у 1990 році, відповідно, 31,8 та 8,1 на 100 тис. населення.

Динаміка захворюваності на всі форми активного туберкульозу та смертності від туберкульозу в Україні (на 100 тисяч населення)

Захворюваність на всі форми активного туберкульозу в Україні за 2008 рік (на 100 тисяч населення)

Україна 77,8

	Показник більше 100
	Показник від 100 до 80
	Показник від 80 до 60
	Показник від 60 до 40

Найвищі показники захворюваності на всі форми активного туберкульозу реєструвалися в Херсонській області 123,8, Миколаївській області – 101,9, Луганській області – 101,4, Кіровоградській області – 97,0 на 100 тис. населення, і переважали середній показник по країні в 1,6-1,3 рази.

У 2008 році показник захворюваності на туберкульоз із бактеріовиділенням у порівнянні з 1998 роком збільшився на 49,8 %, а з 2007 роком – лише на 0,3 %, що свідчить про покращення мікробіологічної діагностики туберкульозу. Найвищі показники захворюваності на туберкульоз із бактеріовиділенням спостерігались у областях: Херсонській – 44,8 на 100 тис. населення; Кіровоградській – 44,7; Миколаївській області – 39,4; Житомирській області – 37,7; Запорізькій області – 36,4 на 100 тис. населення.

Захворюваність усіх контактних осіб у вогнищах туберкульозу з 1998 року зменшилась на 11,0 % або з 6,4 до 5,7 на 1000 контактних осіб. Нижчими показники захворюваності контактних осіб у 2008 році спостерігались у Закарпатській, Івано-Франківській, Запорізькій, Чернівецькій та Дніпропетровській областях, де цей показник коливався від 2,1 до 3,6 на 1000 контактних.

На сьогодні питання боротьби з туберкульозом є одним з пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. Це підтверджується Указами Президента України від 30 листопада 2005 року “Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні” та від 14 лютого 2006 року “Про рішення Ради національної безпеки та оборони від 18 січня 2006 року “Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами”.

Законом України “Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках”, прийнятим Верховною Радою 8 лютого 2007 року, вперше програма боротьби з туберкульозом прийнята як закон.

Привернення уваги до цієї проблеми Президента України, парламенту та уряду країни свідчить про те, що туберкульоз, як глобальна проблема, стосується і всього суспільства, і кожного громадянина зокрема. Пріоритетними заходами у напрямку подолання епідемії туберкульозу в Україні держава бачить поліпшення соціального благополуччя населення та суттєве збільшення фінансування протитуберкульозних заходів.

Ситуація з туберкульозу в країні не обмежується лише медичною проблемою. На зростання рівня захворюваності та смертності від цієї хвороби впливають численні соціально-економічні та медичні фактори: зниження рівня життя населення та наявність значної кількості осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів, дефіцит кваліфікованих медичних кадрів та волонтерів, зростання хіміорезистентного туберкульозу в структурі контингенту хворих.

Як в Україні так і в усьому світі погіршенню епідемічної ситуації з туберкульозу значно сприяє епідемія ВІЛ/СНІДу. Ризик розвитку туберкульозу у ВІЛ-негативних осіб, які інфіковані МБТ, становить 5-10 % протягом усього життя, тоді як у ВІЛ-позитивних він становить 10 % на рік. За оцінкою ВООЗ, на початку ХХІ століття у світі щорічно трапляється близько 9 млн. випадків захворювання на туберкульоз, і майже 10 % з них, – у ВІЛ-інфікованих.

Частота виявлення туберкульозу серед хворих на СНІД в Європі становить 5-15 %, а в країнах, що розвиваються – 30-50 %. У світі більше 4 млн. хворих із поєднанням ВІЛ-інфекції і активного туберкульозу.

Туберкульоз – це основна інфекція, що вбиває людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. За оцінками ООН, щорічно це смертельне поєднання забирає життя 250 тис. осіб. Останнім часом поєднання ВІЛ-інфекції і туберкульозу все частіше зустрічається в країнах Східної Європи, в тому числі й в Україні. За даними ЮНЕЙДС у 2007 році туберкульоз був основною причиною смерті у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.У випадках поєднання СНІДу та туберкульозу смертність хворих досягає 90 %.

Високі рівні захворюваності зазначеної патології вимагають рішучих дій, що направлені на покращення епідемічної ситуації з туберкульозу.

Вирішення значних проблем ускладнюються такими викликами сучасності як зростаюча захворюваність на хіміорезистентний туберкульоз та ВІЛ-інфекцію в Україні.