Туберкулінодіагностика – як метод діагностики туберкульозу

Туберкулінодіагностика грунтується на визначенні туберкулінової алергії організму до туберкуліну, що є гаптеном мікобактерій туберкульозу. За допомогою туберкулінової проби визначається інфікування і первинне інфікування організму мікобактеріями туберкульозу, проводиться діагностика і диференційна діагностика, відбір осіб для ревакцинації БЦЖ. Застосовується також підшкірна проба Коха, як більш чутлива, ніж проба Манту, особливо у поєднанні з вивченням деяких показників Т- і В-систем імунітету (РБТЛ, РТМЛ і інші), біохімічних показників з метою диференційної діагностики і визначення активності процесу. Ці дослідження є прерогативою фтизіатрів і проводяться в протитуберкульозних закладах.

Туберкулінова проба Коха - провокаційна - викликає загострення специфічного процесу, завдяки чому її використовують з метою диференційної діагностики або встановлення локалізації та активності туберкульозного процесу. Туберкулін вводять підшкірно в підлопаткову ділянку, в дозі 10-20 ТО (1-2 мл). Результати проби оцінюють по місцевій, загальній і локальній реакціям. Наявність двох останніх реакцій є надійним доказом специфічності патологічного процесу.

Загальна реакція організму у пробі Коха проявляється підвищенням температури, слабкістю, погіршенням загального стану.

Локальну реакцію оцінюють в місцях патологічних змін. Це можуть бути вогнищеві тіні сумнівної активності в легенях, враження суглобів, внутрішньочеревних або тазових органів і т.п. Посилення клінічних, рентгенологічних і лабораторних проявів хвороби, пов'язаних з її загостренням після введення туберкуліну, є підставою для встановлення діагнозу туберкульозу. Якщо ж реакція на таку дозу туберкуліну відсутня, туберкульозний генез хвороби можна виключить.

Контрольні питання:

1. Основний діагностичний мінімум, його складові.

2. “Терапевтичні маски” туберкульозу.

3. Патоморфоз туберкульозу в період епідемії.

4. Особливості обстеження осіб з підозрою на захворюваність туберкульозом в закладах загальної

медичної мережі та протитуберкульозному диспансері.

5. Особливості збору анамнезу при туберкульозі (хвороба, життя, алергічний тощо).

6. Симптоматологія при туберкульозі – симптоми інтоксикації, локальні симптоми, особливо –

бронхо-легеневі.

7. Фізикальні методи діагностики, особливості огляду, пальпації, перкусії, аускультації хворих на

туберкульоз.

8. Значення рентгенологічної діагностики в обстеженні осіб с підозрою на туберкульоз і хворих,

інтерпретація результатів туберкулінодіагностики.

9. Визначення понять “вогнище”, “фокус”, “інфільтрат”, “дисемінація”, “деструкція”, їх

рентгенологічна характеристика, при яких захворюваннях спостерігаються.

10. Дослідження харкотиння на наявність МБТ, інтерпретація показників мікробіологічного і

к лінічного аналізу харкотиння.

11. Зміни з боку загального аналізу крові при туберкульозі.

12. Значення туберкулінодіагностики в обстеженні осіб с підозрою на туберкульоз і хворих,

інтерпретація результатів туберкулінодіагностики.

13. Зміни з боку білків крові при туберкульозі легенів.

14. Показання для дослідження функції печінки у хворих на туберкульоз.

15. Зміни в аналізі сечі при значних симптомах туберкульозної інтоксикації.