Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення

Комбінаторика - математичний термін, що запозичений теорією та практикою художнього проектування - особливий творчий підхід до формоутворення, заснований на пошуку і дослідженні закономірностей варіантної зміни структур у просторі, а також способів систематизації проектування об'єктів прикладного мистецтва і дизайну,що складаються з типізованих елементів. Вона характеризується різноманіттям підходів, обумовлених відмінностями, висунутими в ході її освоєння й вирішення конкретного завдання проектованого об’єкта.

При використанні комбінаторики проектувальник повинен враховувати, що не всі композиційні рішення будуть наділені досить високими естетичними і функціональними якостями. Як правило, побудова композицій та вимоги ергономіки додадуть обмежень,які призведуть до зменшення кількості прийнятних композиційних рішень.

Все це різноманіття значно підвищує можливість створення високохудожніх виробів і залежить безпосередньо від технологічних і конструкторських рішень.

Бурхливе зростання технічної думки, що почалося з середини XX століття, розвиток біології, кібернетики та інших наук призвело до взаємозв'язку біологічних і технічних дисциплін і зумовило розвиток нового наукового напрямку – біоніки. Біоніка вивчає особливості будови життєдіяльності організмів для створення нових систем (приладів, механізмів) і вдосконалення існуючих. Біоніка займається вивченням аналогій в живій і неживій природі для подальшого використання встановлених принципів побудови і функціонування біологічних систем та їх елементів при удосконаленні існуючих технічних систем, створенням принципово нових машин, апаратів, будівельних конструкцій.

Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Будь-яке творіння природи являє собою досконале творіння, що відрізняється разючою доцільністю, надійністю, міцністю, економічністю витрачання будівельного матеріалу при різноманітності форм і конструкцій. Не виключено, що серед зниклих з лиця Землі численних видів тварин і рослин були й такі, які могли б допомогти науці вирішити не одну технічну проблему. В процесі пізнання навколишнього середовища у людини почало розвиватися абстраговане мислення. Це дозволило створювати предметні форми, виходячи з їх призначення і можливостей матеріалів. Формоутворення об'єктів багато в чому стало визначатися технологічними особливостями їх створення, що затвердило свої ритми організації зовнішньої форми (ритми кладки дерев'яних хат, кам'яних фортець, цегляних стін, плетених поверхонь, в'язаних виробів, ритми конструктивних швів, що з'єднують полотнища тканин). Таким чином, ритмічна організація форми, створеної людиною, є зовнішній прояв внутрішньої структури, отриманої певним технологічним шляхом.

Вивчення природних форм дозволило архітекторам розробити нові типи структур: з'єднані по спіралі, пружні, побудовані на шарнірах, з'єднані за принципом центрально-осьової симетрії, з трансформованими конструкціями. Подібного роду об'єкти несуть нові образи, їх ритмічна організація одночасно і нова, і настільки знайома стає ознакою оригінального дизайну.

Декоративний комбінаторний елемент повинен вписуватися в будь-яку структуру, бути складовою частиною композиції. Пошук декоративного комбінаторного елемента на основі геометричних фігур з прямолінійними контурами є найбільш продуктивним. У природі зустрічаються самі різноманітні геометричні форми. Дуже часто природа уніфікує геометричні конструкції - пелюстки квітів, листя дерев, насіння злаків, луска риб,панцирі тварин. Декоративно-комбінаторний елемент на основі природного аналога з криволінійними контурами володіє меншими формотворними здібностями. Формотворчі властивості елементів залежать від їх структурного типу(геометричних параметрів), від ступеня регулярності його будови та рівня власної симетрії. Найменші вони у кола або криволінійного контуру, великі- у квадрата, правильного трикутника або прямокутного контура.

У практиці варіантного формотворення знаходить застосування також ряд типів комбінаторних побудов, умовно визначаються як «конструктор», «універсал» і «трансформація». значення комбінаторного формоутворення для дизайну велика і в цілому полягає в його високій раціональності, всебічної ефективності, в тісному зв'язку з промисловою технологією, в найбільш повному використанні об'єктивних геометричних та інших властивостей форми.

На Рис. 8 зображено об’єкти, що ілюструють комбінаторику на основі природних аналогів. Елементи є частиною композиції. На ілюстраціях представлено комбінаторні деталі з різною ступінню регулярності їх будови.

«Стул Лепесток», «Stew Design Workshop», Москва, 2012	«Вулик», Мустафа Ель Олхані, Касабланка, 2011	Коммуникополис, Дмитро Аранчий,Київ, 2010

Рис. 8 – зображення традиційних й інноваційних комбінаторних природних елементів

Комплекс для відпочинку у вигляді підсніжника створений на базі природного аналогу і включає в себе комбінаторний елемент – пелюстку квітки. Він належить до комбінаторного типу «трансформація» адже трансформується з бутону в розкриту квітку у вигляді трьох пелюсток зі столом посередині. Хоч пелюстки й мають плавні лінії, проте вони вдало комбінуються у замкнену форму.

Отже, створення дизайн - об‘єктів за допомогою комбінаторики, що заснована на природних аналогах є складний і технологічний процес, однак при конструктивних рішення підсилюється функцій на виразність виробу та вдало розкривається художній образ.