Художній образ

Худо́жній образ — форма естетичного розуміння світу, за якої зберігається його чуттєвий характер, цілісність, життєвість, конкретність, гармонійність, в порівнянні з науковим пізнанням, яке подається в формі абстрактних, загальних понять. Образ — це конкретна й водночас узагальнена картина життя, що побудована за допомогою вимислу і несе естетичне значення.

Проблема особливості художнього образу протягом всієї людської історії привертає увагу дослідників. Прагнення проникнути в душу людини, визначити засоби впливу на неї, спричинило формування теоретичної проблематики образу.

Ще у працях Платона ми зустрічаємо термін «образ». На думку античного філософа – це відображення певної речі. Його бачення є важливим для нас, адже саме Платон перший, хто почав розглядати феномен художника, запропонував власне трактування мистецтва, яке на думку Платона є «тінню від тіні буття».

У художньому творі втілюється суб’єктивне бачення , яке властиве тільки йому і ніколи не повторюється, хоча варто зазначити, що мистецькі твори можуть мати спільне підґрунтя.

В думках художній образ виникає спонтанно і розвивається непередбачувано: починаючи роботу, ніколи не передбачиш, що отримаєш в результаті. Але в думках художника уявлення про художні образ формує певний алгоритм.

Мистецтво оперує художніми образами. Наприклад, в науково-логічному мисленні все чітко, то образній думці притаманна багатозначність. Справжній образ наповнений змістом, який не прочитується до кінця, бо завжди залишається "надзміст", що не підкоряється мові логіки.

В мистецтві художній образ не існує без емоції. Проте емоційність починає діяти тільки тоді, коли митець знає і зважено обдумує, яка має бути структура образів виробу. Важливе місце при створенні художнього образу займає співвідношення раціонального й емоційного. Ці поняття пов’язані між собою й доповнюють одне одного. Тобто передаючи художній образ митець має збалансовано використати раціональність, доцільність виробу з його чуттєвим началом, таким чином посиливши вплив на адресата.

Проблематика впливу художнього твору на глядацьку (споживчу) аудиторію складна й одночасно цікава. А якщо розглядати цей процес у контексті дизайну, то можна вважати, що це одне з основних його завдань. Ця проблема безпосередньо залежить від таких давньогрецьких понять: сугестія – навіюванням та емпатія – співпереживанням. Дані поняття мають дійсно співпрацювати, тоді виникає діалог між творцем і глядачем (дизайнером і споживачем). Подібний зв'язок має взаємний характер: споглядач сприймає і водночас стимулює творчу діяльність художника. Адже саме в існуванні такого діалогу є завдання мистецтва, а художній образ є основним провідником.

Тривалий час дизайн не використовував поняття "художній образ". Мова йшла про "конструктивну гармонію". Однак, починаючи з 1970-х років, у наукових колах з’являється поняття "художній образ в дизайні". Звичайно,художній образ в дизайні не завжди так наочно виявлений, як у мистецтві. Тут не варто вдаватися до спрощеного розуміння художнього образу, наприклад коли "човну надається вигляд акули". У справжніх вартісних дизайнерських рішеннях "художній ефект досягається завдяки глибокому зануренню в суть речі й реалізації цієї сутності в індивідуальній формі.

У художньому образі відображається функція предмета, його призначення, художнє завдання стилю, національні особливості, рівень науково-технічних знань. Художній образ є результатом добору характерних рис предмета, що втілюється в композиції, виборі матеріалу, форми, кольору, декору.

Дослідженням художнього образу в дизайні займаються такі діячі: П.Флоренський, Г.Єрмаш, С.Рапоппорт, Г.Демосфенова, Л.Дорогова, О.Іконников, В.Плішевський, Я.Пундик, В.Сидоренко, О.Хмелевський, О.Чернишов.

"Художність – внутрішній образ проектності, а проектність – діяльний модус художності»,- так вважає український мистецький діяч Віктор Сидоренко.

Довершеність форми, її краса і дизайн тісно пов'язані з її функціональністю. Дизайнерські образи не мають такого тривалого життя, як мистецькі. Їхня цінність зазвичай знижується з появою більш функціональних і ергономічних речей. Тому можна вважати, що існує певна якісна відмінність між художнім образом у дизайні і в мистецтві: дизайн-вироби не можуть донести таку глибину, як вироби чистого мистецтва.

На Рис.4 зображено стільці, що несуть різні художні образи. Дизайнери за допомогою композиції, матеріалу, форми, кольору розкривають сутність задуманого образу, який підкреслює характерні риси представленого об’єкту дизайну.

aCHAIR, Іво Отасевік, Белград, 2008	STRIPE, Ян Шрайнер, Берлін, 2009	Buba chair, Камилио Маркес, Мехіко, 2011

Рис. 5 – втілення різних художніх образів у предметах, що виконують одну й ту ж функцію.

Аналізуючи зовнішню форму трансформованого комплексу відпочинку, можна чітко прослідкувати задуманий художній образ. Комплекс повторює форму підсніжника зі стеблом-лампою. Підсніжник – символ легкості, чистоти, нового життя, внутрішньої сили. Обтікаюча форма спинки крісел складає враження футуристичних пелюсток, які при трансформації розкриваються вертикально, або ж при повному розкриванні утворюють підлокітники. Кольори використані світлі й весняні, що створює образ ніжної квітки. Для повноцінного функціонування «підсніжника» пелюстки - стільці розсуваються і розташовуються навколо схованого всередині стола, також при потребі можна скористатися ширмою.

Отже, художній образ є невід’ємною складовою вартісного об’єкту. Він створюється за допомогою характерної форми, кольорів, матеріалів, при цьому відповідаючи функції виробу та потребам споживача.