3.Партійні системи

Залежно від багатьох обставин, а надто від характеру наявного політичного режиму, в кожній країні складається певна партійна система. Враховуючи підходи різних авторів, можна виокремити типи партійних систем:

1. Однопартійна, коли в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не допускається.

2. Домінантна, тобто з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінне залишається при владі протягом десятків років.

3. Двопартійна (біпартизм), коли дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінне внаслідок виборів самостійно здійснюють владу.

4. Партійна система обмеженого, чи поміркованого плюралізму, якій притаманні відсутність антисистемних партій і двосторонньої опозиції, орієнтованість на участь в уряді, в коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями.

5. Партійна система крайнього, або поляризовоного, плюралізму, якій властиві наявність антиситемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідеологічне розмежування між ними.

6. Атомізована партійна система, про яку говорять як про систему, коли зникає необхідність у точному підрахунку числа партій. Тут виникає поріг, за яким кількість партій – десять, двадцять чи більше вже не має великого значення. Кожна з названих партійних систем відображає кокретний стан і особливості того чи іншого суспільства.

Атомізована система ніколи не буває стабільною і ніколи не залишається сталою протягом тривалого часу. Вона з часом трансформується у стабільніші системи. Прогресивним варіантом такої трансформації є еволюція атомізованої партійної системи до системи поляризованого плюралізму або інших стабільніших систем. А регресивним варіантом є скочування атомізованої анархії до однопартійних чи гегемоністських систем, або встановлення військових диктатур.

Спільні риси для українських партій:

1. Відсутність електорату

2. Втрата інтересу громадян до всіх партій

3. Слабкі ідеологічні засади

4. Розколи, скорочення лав, втрата впливу і авторитету

5. Відірваність програмних гасел партій від повсякденних інтересів населення

6. Активне зрощення партій та їхнього апарату з бізнесом, часто з тіньовим

7. Відсутність сталого співробітництва партій у побудові незалежності України

4.Громадські об’єднання і рухи

У ст. 36 Конституції України читаємо:”Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації”.

Громадські об’єднання – це добровільні формування, які виникають в результаті вільного волевиявлення громадян, об’єднаних на основі спільності інтересів.

Структура громадських об’єднань:

1. Громадські організації

2. Громадські органи

3. Політичні рухи

4. Соціальні рухи

Характерною ознакою ХХ-ХХІ ст. стала поява масових громадських рухів. Виникнення цієї загальносвітової тенденції обумовлене появою загроз глобального масштабу. Нові соціальні рухи за мир, екологічний, неофеміністський та ін. Вони прагнуть до розв’язання конкретних локальних проблем і забезпечення загальнолюдських інтересів.

Рухи виникають в результаті стихійного соціального протесту.

Соціальний рух – це масова колективна дія однієї або декількох соціальних груп, зв’язаних із забезпеченням групових або суспільних інтересів, задоволенням як матеріальних, так і духовних інтересів, і направлених на соціальні зміни або опір їм у конфліктній протидії з іншими соціальними групами.

Рухи проходять 4 стадії:

1. Занепокоєння

2. Зворушення

3. Формалізації

4. Інституціоналізації.

Прикладом є Народний Рух України (В.Чорновіл)

Фемінізм (сер ХІХ ст.) – здобуття жінками права голосувати. Сучасний жіночий рух – боротьба жінок за свої права і інтереси.

Політизація українського жіноцтва викликана об’єктивними причинами:

1. Усвідомлення жінками свого становища, що поступово та неухильно призводить до зміни змісту та структури потреб жіноцтва.

2. Існування основних соціальних протиріч між правом жінок та рівність в суспільстві, на роботі, в сім’ї і його реалізацією. Дискримінація жінок у різних сферах суспільно-політичного життя зберігається.

3. Ігнорування інтересів жіноцтва, як збоку держави, так і різних громадсько-політичних об’єднань.

Молодіжний рух.

І ст. з поч 80-х до кінця 1989р. неформальні групи і об’єднання “панки”, “хіппі”, “рокери”,”металісти”.

ІІ ст. кін 1989р. до кінця 1991р. Молодіжний рух політизується.

ІІІ ст. міжнародний молодіжний рух – створено Український національний комітет молодіжних організацій , “Молодіжний парламент”.

Тема лекції: Політична культура

Мета лекції: Засвоїти теоретичну суть елементів політичної культури і сприяти формуванню у студентів демократичного типу політичної культури

План лекції:

1. Поняття політичної культури

2. Функції політичної культури

3. Типологія політичної культури

4. Формування демократичного типу політичної культури