2. Типологія еліт

За способом реалізації влади (Уільфредо Парето 1848-1923рр. Італ. політолог):

• Лиси ( користуються хитрістю, мистецтвом)

• Леви (користуються силою)

За особистими якостями:

• Статична

• Динамічна

За способом добору ( К.Мангейм):

• На основі крові (доіндустріальне суспільство)

• На основі приватної власності (індустріальне суспільство)

• На основі інтелектуальної продуктивності (постіндустріальне суспільство)

За зовнішнім оформленням:

• Офіційна

• Неофіційна

За галузями контролю:

• Правляча (владна)

• Бюрократична

• Комунікаційна (ЗМІ)

• Ідеологічна (наука, культура, духовенство)

• Економічна і фінансова

• Військова

За стилем правління:

• Демократична

• Авторитарна

За ставленням до влади:

• Правляча

• Контреліта

• Псевдоеліта (квазіеліта)

• Субеліта

• Антиеліта

За рівнем компктенції:

• Глобальна

• Загальнонаціональна

• Регіональна

• Місцева

За відображенням інтересів (субеліти):

• Професійна

• Демографічна

• Етнічна

• Релігійна

За результатами діяльності (ефективність):

• Еліта

• Псевдоеліта

За ступенем зв’язків із суспільством:

1. відкриті (істеблішмент); риси:

-саморегуляція;

-спонтанний прихід нових членів;

-остракізм тих, що порушили встановлений порядок;

-приналежність визначається економічною вагою, політичним статусом, славою,

Популярністю;

-цінність – високий професіоналізм;

-публічний характер: її члени відомі і є об’єктом тиску громадської думки;

2. Закриті (номенклатура); риси :

-регулювання мобільності членів здійснюється спеціальними органами;

-неможливі самостійні прихід і відхід;

-приналежність визначається відданістю системі і вождю;

-недоступність для громадської думки, зовнішнього аналізу і оцінки.

3. Політичне лідерство

Політичний лідер (англ. – вождь, провідник, керівник) – суб’єкт політичної діяльності,

авторитет якого дає змогу здійснювати істотний вплив на людей і політичні процеси з метою досягнення певних цілей.

Функції політичного лідерства:

1. Діагностична: визначення ситуації.

2. Теоретична: формування, конструювання політичних дій.

3. Акумулятивна: здатність виражати у своїй діяльності інтереси значних верств населення.

4. Інноваційна: розробка нових ідей і механізмів їх реалізації.

5. Мобілізаційна: мобілізація соціальних і політичних сил для реалізації виробленого політичного курсу.

Для розуміння механізмів і засобів реалізації влади необхідна диференціація типів політичного лідерства.

Класифікація М.Вебера за типом правління:

1. Традиційний. Грунтується на переконанні, що влада законна, оскільки вона існувала завжди. Влада пов’язується з традиційними нормами. У випадку їх порушення правитель може втратити владу (англійська королева, Діана і Чарльз).

2. Харизматичний (грец. Благодать, винятковий дар). Влада грунтується на вірі в особливі магічні здібності правителя. Представники: керівники революцій, релігійні лідери, засновники нових ідеологій (Ленін, Сталін, Гітлер, де Голль, Хомейні, Бандера).

3. Легальний. Обрання політичного лідера демократичним шляхом і надання йому повноважень; за зловживання ними він несе відповідальність (імпічмент).

За методом здійснення влади:

1. Демократичний.

2. Диктаторський.

3. Автократичний

За тактикою змін (Роберт Такер):

1. Реформатори – за мирну тактику поступових змін, в основному шляхом переконання (М.Л.Кінг).

2. Революціонери – виходять з того, що ситуацію неможливо виправити, необхідна фундаментальна перебудова суспільства, переважно екстремістськими методами, включаючи і насильство (Маркс, Ленін).

3. Консерватори – прихильники збереження традиційних форм, противники перетворень і змін.

За функціональними призначеннями (М.Дж.Хермана) – 4 іміджі:

1. Прапороносець – характерне власне бачення дійсності, мрія, заради якої вони прагнуть змініти політичну систему (В.Вільсон, М.Горбачов).

2. Служитель – виразник інтересів своїх прихильників, керується вимогами і потребами тих, хто його підтримує (О.Мороз, Л.Кучма).

3. Торгівець – характерне прагнення переконати людей, що купляться на його ідеї чи плани (В.Медведчук).

4. Пожежник – реагує на проблеми і події, породжені ситуацією (Б.Єльцин).

Соціально-психологічна класифікація:

1. Конформіст – характерне пристосовницьке прийняття стандартних рішень і безапеляційне визнання існуючих порядків; політика носить репродуктивний характер і не визнає новацій (М.Суслов, М.Черненко, Л.Брежнєв).

2. Нонконформіст – заперечення усталених думок, нестандартні рішення, догматизація власних уявлень і оцінок (Б.Єльцин, М.Горбачов).

Класифікація за темпераментом:

1. холерик – збудливість, імпульсивна реакція

2. сангвінік – бурхлива реакція, контроль над емоціями

3. мелонхолік – неврівноваженість, низька емоційна реактивність

4. флегматик – врівноваженість, інертність.